Розділ 28. Почуті і не почуті молитви

 Через кілька місяців

Ранчо «Епплгейт» втратило своє пишне смарагдово-зелене оздоблення і одягло золотисто-жовті осінні вбрання, але від того не стало менш гарним. Гірський ліс біля Скелястих гір виблискував теплими відтінками осені: від лимонно-жовтого до буро-червоного. І від того здавалося, біля підніжжя гірського хребта завжди панує ранній захід сонця. Небо поступово затягувалося низькими брудно-сірими хмарами, що, здавалося, дряпаються об снігові шапки скель. У повітрі пахло першими заморозками і холодною суворою зимою, котра невблаганно наближалася.

Плантація була повністю підготовлена ​​до сніжної пори року: урожай зібраний і проданий на один з заводів у Форт-Коллінзі, і того року Тімоті Епплгейт обійшовся без ріелторів та посередників, про що, в принципі, Тай просив його вже не один рік поспіль. Вони з Елізабет жили, як і раніше, у мирі та злагоді, але колишньої ніжності та теплоти у їхніх стосунках більше не було. Елізабет дедалі більше часу проводила з Грейс, навчаючи її всім тонкощам, як вести домашнє господарство величезної плантації, ділилася приготуванням своїх найвдаліших страв, навчала рукоділля і вони довго розмовляли за вишивкою в холодні осінні вечори.

Тімоті все глибше занурювався у справи плантації, але без Тая просто заривався в роботі, не встигаючи встежити за всім. Купер до вивчення сільськогосподарського діловодства зовсім не прагнув. Йому були цікаві коні і хлопець серйозно мріяв якось звести свою власну кінну ферму. Тімоті тішився тим, хоча між ним та Купером вже не було тих довірливих дружніх стосунків, якими вони так пишалися раніше. Не було їх і зі старшим сином.

Тай виконав вказівки сповна. Він переїхав до Колорадо-Спрінгс, завдяки диплому з університету та практиці на ранчо «Епплгейт» влаштувався бухгалтером на ранчо одного досить успішного плантатора з околиць міста та був задоволений своєю роботою. З Грейс вони зідзвонювались щовечора і подовгу говорили про все, що відбувалося в їхніх життях далеко одне від одного. Вони сумували одне за одним, але від того почуття лиш міцніли з кожним днем. Рідше, але телефонував Тай і братові з матір'ю. З Елізабет у нього збереглися теплі родинні стосунки, але іноді вона відчувала в інтонації сина краплю образи та засудження за те, що дозволила Тімоті вигнати його з дому. Проте відкрито вони цієї теми ніколи не торкалися. З Купером стосунки Тая стали більш аніж спорідненими. За ним Тай справді теж дуже сумував, але через свій характер ніколи не озвучував того. Що стосувалося Тімоті, від дня від'їзду вони не спілкувалися і навіть якщо й відчували від того прикрість чи біль, жоден цього не визнавав.

Скотт зі Стефані розіслали запрошення на весілля, яке мало відбутися напередодні Різдва, і були повністю занурені в підготовку до такої важливої ​​події. Молоді люди дійсно були щасливі у своєму рішенні і те легко читалося в їхніх блискучих очах. Гоклі, який переніс другий мікроінсульт, повністю передав усі справи ранчо майбутньому зятю і, як зізнавався іноді за пінтою пива Тімоті, був невимовно радий тому. Їм з Шенами, нарешті, було дозволено пожити для себе і навіть поїхати відпочити кудись, чого подружжя Спайс не робило вже понад двадцять років. Дружкою нареченої на весіллі мала стати Грейс, а ось роль шафера Скотт віддав Таю і ніщо й ніхто не міг похитнути таке рішення. Скотт часто навідувався на могилу Марії та їхньої ненародженої дитини. Іноді сам, а іноді й зі Стефані, і вона вже не відчувала ревнощів чи образи до покійної. Стефані сумувала разом зі Скоттом. На зворотному шляху вони завжди відвідували могилу Наомі і біля обох надгробків залишали живі квіти, такі ж свіжі й красиві, як і молоді дівчата, що лежали у могилах.

Меггі та Кліффорд розлучилися восени, але обоє не переживали з цього приводу. Яскрава чирлідерка закрутила роман з президентом шкільної газети, а веселий футбольний форвард тягався за всіма спідницями з групи підтримки і був цілком задоволений тим.

У Купера й Бонні відносини, навпаки, плавно переростали у глибоке почуття. Вони завжди ходили тримаючись за руки і закохано дивилися одне одному у вічі, крадькома цілуючись на шкільній галявині. На дискотеках Купер завжди давав зрозуміти, що його дівчина танцює лише з ним, а решті залишається проводжати її поглядом.

Рік Купера більше не турбував. Після від'їзду Черіл, Тарсітано притих і Куперу на очі майже не траплявся. А якщо десь їхні шляхи перетиналися, то Рік вдавав, що Купера навіть не знає. Купер не розумів причини такої різкої зміни Ріка до себе, але сам лізти на рожен і з'ясовувати, в чому справа, не збирався.

Грейс ходила до нової школи. Завжди у супроводі брата і ніколи одна. Вона допомагала Елізабет і весь час відвідувала в лікарні Хуана. Мати й сестра після смерті Ненсі не зробили жодного дзвінка і жодного кроку до примирення, ніби Грейс раптово просто перестала існувати. Не потребувала того кроку і Грейс. Все життя сім'я матері була чужою для неї і біль втрати Грейс не відчувала зовсім. Куди більший біль їй приносило споглядання нерухомого тіла Хуана, котрий досі був під апаратами штучної життєдіяльності.

А в один з останніх яскравих жовтневих днів Тімоті взяв Грейс за руку, посадив прямо на сходах ранчо, і тихим сумним голосом сповістив про те, що лікар Лабаф запропонував відключити Хуана від штучного життєзабезпечення. Надія розтанула.

Грейс билася у нападі істерики та безвиході. Вона зателефонувала Таю, але той не міг нічого проти цього вдіяти. Елізабет та Купер втішали Грейс, як могли, але стверджували, що лікар має рацію. На той час хвороба Альцгеймера повністю опанувала старого сеньйора Хіменеса, він не міг вирішувати долю сина і це лягло на плечі Тімоті, як єдиного друга сім'ї. У Грейс більше не залишилося союзників. Єдиний, хто завжди йшов за нею, незважаючи на те, чи це правильно, зараз безпорадно лежав у лікарні, не в змозі навіть дихати самостійно.

Рано-вранці сім'я Епплгейт, Скотт, Стефані, Бонні і навіть Тай зібралися в центральній лікарні Форт-Коллінза. Тремтячою рукою Тімоті підписав усі папери, даючи свою згоду на відключення Хуана від апаратів штучного життєзабезпечення.