вступ

Вступ

За основу сюжету були взяти події, які відбувалися в IX-Х сторіччях. Головні особи оповідання мали реальні історичні прототипи. Реконструкцію пригод, які відбувалися понад тисячу років тому, проводити важко, тому у твір додані вигадані персонажі. Долучаємо ще трохи фольклору та отримуємо “історичне фентезі”, яке має неабияку частку містики. Велика Древляндія! Яка могла бути шикарна держава, що створювалася не коштом контролю торгових шляхів річищ! Але книга не про альтернативну історію. Чарівний антураж не заважає автору дотримуватися історичних фактів. Іноді власні знахідки більш вдали за трактування “Повісті времених літ” — найдавнішого письмового джерела нашої держави. Шановний Читач! Не треба сприймати ці строки за намагання принизити Нестора-літописця (чи групи авторів, які працювали за цим “ніком”). На думку істочниковедів відсотків на сімдесят даний твір копіює “Святе писання”. Порівняння з Біблією не випадкове. Монахи намагалися донести до нащадків НАСЛІДКИ обраних подій. Яким чином цитати відповідають сьогоденню — переписувачів хвилювало у меншої ступені.

Щоб підкреслити різницю від роботи Великого Нестора, автор використовує інше ім'я княжого міста Древлянської землі — Коростень. До речі, саме воно й прижилося. Іскоростень залишився в документах більш пізньої від оповідання пори. Наймення можна вважати рівноправними.  Ще трохи географії. Назви річок відповідають часу: Дунай — Істр, Дніпро — Славутич, Дон — Рона, Волга — Ітіль. Константинополь — ця назва, безумовно, існувала у ту пору. Але  пишу про древлян! Народ користувався власною мовою та мав змогу вживати приватну термінологію. Задля запобігання помилкам, застосовую варязьку версію — Миклагард. Нормани з ромеями торгували. Наш Київ скандинави величали Кейнугардом — човнове місто. Частіше послуговувавсь сучасною. Вона однокорінна (частка деталі корабля — кий) із найменням іншого міста на Істрі: Кілія. Деякі події відбуваються саме у тій місцевості. У сьогоденні Кілія є райцентром Одеській області. Місто Ахіллу. Цікаво, воно майже на тисячу років старіше за Київ. Чи було розташоване ближче до Греції, де вже існувала писемність? Найулюбленіше місто князя Святослава.

Для себе шукав відповіді на питання: Яким чином ТРО (військо, яке було набрано із цивільних) мало змогу перемогти добре вишколений військовий підрозділ — дружину Ігоря Старого? Чому Мал, розбив узурпатора, не пішов на Київ, який, майже, був “у його ніг”? Чому Ольга, одна з величавіших постатей нашої історії, взяла на себе виховання Малуші — дочки князя Мала? Майбутньої невістки. У той час наложниця та дружина мали різні статуси, різні майнові права. Поріднитися з Древлянами було край важливо? Події мали великі наслідки. У нашої історії з’явився князь Володимир — “Красне сонечко”. Коли перечитував рукопис, неочікувано з’ясував “пояснення” надмірної, навіть у літописах згадується,  потенції князя на ім’я “Князь”, тобто Володимира. Навіть, не думав про це! Мабуть, не всі чарівні пригоди треба вважати суто фантастичними. Ні, хреститель всія Русі не має змоги потрапити на сторінки книги, де дії закінчуються у 946 році. Його майбутні батьки ще “під стіл пішки ходили”.

Героєм оповідання є князь Мал, правитель Древлянської землі. Фігура загадкова та улюблена  народом. На думку фольклористів, його особистість оспівана у билинах в образі Микити Залешанина. Поважного богатиря, який не був киянином. Ілля Муромець, навіть видавав себе за цього великого воїна. Ніхто, крім Добрині, який був близьким родичем Мала, не помітив обману.

У книзі описується життя Мала із дитинства і до … ні, не можна казати про смерть! Після походу Ольги до стін Коростеня, Князь древлянський не став в’язнем Любецького замку. Він зник із життя Держави та перетворився на більш загадкову та величаву фігуру. Його нащадки досі зустрічаються від Карпат до Полісся. На думку автора, безумовно. У гарної казки має бути щасливий фінал!