Розділ 13

Макс

Разом ми гори звернемо! Ну, або дров наламаємо.

***

Коли під'їжджав до хати, то побачив, що якісь два виродка намилитися туди першими. Мене аж в холодний піт кинуло. Там же дочка Лебедєва, одна!

Сьогодні в магазині, місцеві жінки говорили, про те, що до їх сусідки Марії, син з в'язниці прийшов. Спокій в селі пропав. Всі бояться, ховаються по домівках, і ходять перелякані.

Навіть не пам'ятаю, як пригальмував, вискочив зі свого авто, і побіг за ними. Все що я пам'ятаю, так це те, що увірвався в будинок, і завмер на місці від того, що там побачив.

Ці два майбутніх небіжчика, вже встигли роздягнути Настю, а вірніше, розірвати її сорочку, стоп ... здається це була моя сорочка.

Ну, суки!

Я їх за свою порвану сорочку, за я * ця підвішу, а за Настю, так взагалі втоплю в першому місцевому болоті.

Дівчина відбивалася, кликала на допомогу, а вони навіть і не думали зупинятися.

— Ну, що, розважимося? — запитав один з них, і вже мав намір взяти її. Виродок недороблений! Цього я допустити не міг. Тільки не це.

Дочка Лебедєва тут з моєї вини. Це я її сюди притягнув, в цю діру, і не міг ось так просто стояти і дивитися. Якби не я, її б тут взагалі не було.

— Ох, а як я зараз розважусь!!! — крикнув я, і кинувся на цього майбутнього інваліда.

Схопив його за футболку на спині, і кинув десь в кут, з усієї дурі. Міг його і вбити, або спину зламати, але мені на той момент було похер. Він не перший і не останній кого я калічу.

Так, хлопці, це життя! Смердюче, гребанние, і дуже жорстоке!

— Хто ти?! — кричав інший, і збирався тікати.

« О, ні! Від мене хрін втечеш.»

Перегородив йому дорогу.

— Стій! Стій, інакше вилетиш у вікно!

— Я нічого не робив! Тільки руки їй тримав! — закричав він.

"Ну і боягуз! Вже не такий крутий?"

— Я тобі теж нічого робити не буду. Тільки морду набью! — в два кроки підбіг, і вдарив з нальоту його в морду. Думав ще раз вдарити, але він втратив свідомість з першого удару. — Поваляйся трохи тут, подумай над своєю поведінкою.

Обернувся. Настя тримаючи розірвану сорочку на грудях, намагалася приховати своє оголене тіло, і піднятися з підлоги.

Я подивився на того гвалтівника в кутку ... теж лежав, не ворушився.

Може здох, бісів син? Мені половина села подякує!

— Як ти? — хотів підійти до неї, але не наважився. Просто стояв і дивився в ці перелякані очі "Ангела", якому тільки що хотіли обірвати крила.

Така нещасна, заплакана. Тремтить вся. Навіть не уявляю, що б ці тварюки могли зробити з неї, якби я ще катався по селу.

— Дякую, — її голос тремтів не менше ніж руки. Все ще намагалася сховатися під рваною сорочкою. 

І, що там приховувати. Тіло гарне, юне, ніжне, класне, не дивлячись на перший розмір грудей. У мене б і ще раз встав, якби не ця ситуація.

— Стій, стій, стій! Ей, не падай! — за секунду підбіг до неї. Ледве встиг підхопити на руки. — Що з тобою?!

Здається моя невгамовна пташечка знепритомніла!

Воно й на краще. Піду покладу її на ліжко, а потім викину цих мерзотників з хати.