Розділ 6

Макс

І створив Бог жінку. І відтоді немає спокою ні чоловіку, ні Богу.

***

— Так ми домовилися? — ми з братом вийшли з його кабінету. Тільки, що перетирали крадіжку зброї.

— Так, я зі своїми хлопцями йдемо до Лебедєва завтра, — зупинившись, я доторкнувся до своєї розбитої брови. Мене добряче відлупцювали на тому рингу. Ще болить. Хоча, біля цього величезного рубця, ця рана виглядає, як царапина.

— От і добре, а то я весь на нервах. Може в зал підемо, вип'ємо? — брат похлопав мене по плечу.

— Хіба що води. Пити хочу.

— А як щодо трошки коньяку?

— Не сьогодні, — ми йшли по коридору в зал до барної стійки. — Коли зброя буде у нас, тоді вип'ємо.

— О, ти диви! — вигукнув Жека дивлячись в сторону Віп-кабінки. — Не всі дівки хочуть заробляти своїми принадами. Деякі кралечки підлоги миють! Ти подивися, яка красуня і прибиральниця! Тьху! Подуріли всі чи що? — обурено говорив він, а я, як побачив хто там в прибиральниці записався аж щелепа відвисла.

«Це ж та дівка, яка хвора на всю голову!»

Міс босі ніжки!

— У неї немає таких принад, якими вона могла б заробити тут, — криво посміхнувся я.

— Ти з нею знайомий?! — брат в своєму темно синьому костюмі, підозріло, з насмішкою в очах, дивився на мене.

— Бачив один раз! ... Нульовий розмір! — я кивнув на груди.

— Ну, ти Макс даєш! ... Потрібно у Марго запитати, що там відбувається ... Марго! ... Марго!

— А я піду до Віп- кабінки, до цієї з нульовим розміром, — потер долоні.

Ух, я зараз їй влаштую... "Міс бісова дитина".

— Іди братику, тільки я тебе прошу, тримай себе в руках... Забув сказати, там двері клинить! — Жека пішов до Марго, а я з безглуздими думками попрямував до кабінки.

Побачив, що відро притримує двері, а значить потрібно його позбутися. Викинути наприклад. Я так і зробив. Штовхнув відро ногою. Поки моя знайома руда бестія горлопанила на всю кабінку, я обійшов з іншого боку, і увійшов.

Нахрена я це зробив!

Ще не вистачало взяти її!... А в планах було тільки познущатися...

Дівка мовчала. Або злякалася або ж чекала, що буде далі.

Я сам в шоці, що вона тут робить? 

Але стриптизеркою не працює так точно, інакше б не мила кабінку.

Зробив крок.

«Зараза, тут так тісно. Собача будка якась, а не Віп- кабінка!»

Теж вирішив мовчати.

Вирішив, буду вести себе, як звичайний клієнт, щоб ця вискочка не розслаблялася. А це значить, що? Правильно- буду лапати.

У темряві хрін, що побачиш, а в тісноті сильно не розгуляєшся, але спробувати варто.

Поклав руку на її плече, благо потрапив на нього з першого разу. Плече здригнулося, але вона відбиватися не стала.

Цікаво!

Продовжимо!

Рука повільно з плеча почала сповзати нижче до її грудей. Дівчина тихо ойкнула, чи то від несподіванки, чи то було приємно.

Ми ж стояли в пару сантиметрах один від одного. Нахабна посмішка осяяла моє обличчя в темряві. Здається скучно не буде, у всякому разі мені так точно.

Рука поповзла далі на її талію, досить таки тоненьку талію. У цієї мадами ідеальне і офігенне тіло, особливо ноги. Притиснув впритул до себе і набрався нахабства припав губами до її шиї.

«Чорт, мені б зупиниться, але сил немає цього зробити.»

Красуня важко дихала, та й серце калатало так, що навіть я відчув. Не зрозуміло було зовсім, що вона відчуває, але нічого не робила, просто стояла, як солдатик мовчки.

Могла б хоч обійняти!

Моя долоня впала на її пружну попку, і я піднявши її сідниці притиснув до своїх стегон та до стіни. В штанах ставало жарко, але чорт забирай зупинятися я не хотів. Одночасно з цим продовжував покривати поцілунками її шию. Раптом відчув дотик її тендітних пальців на своїй щоці. Вона ніжно, ніби боючись провела по ній. 

Я завмер. 

Пальці замінило її тепле дихання на моєму обличчі, там де були рубці. Мені здалося чи ж вона дійсно поцілувала моє вухо?

Друга моя рука вже мала намір пестити її між ніг, але … 

— Город?! — голос кралечки прорізався в темноті.

Диявол!!!

Впізнала! 

Такий кайф обламала!

— Привіт малявка, — відповів я, бо вже не було сенсу мовчати.

— Не лапай мене! — намагалася відбиватися своїми рученятами.

— Не лапати?! Хвилину тому ти була не проти, — відійшов від неї… Не далеко. Куди ж там було відходити! Дістав мобільний та увімкнув на ньому ліхтарик.

— Я говорила тобі, що ти гад? — піднявши підборіддя зазирала в мої очі. Ще й якогось біса облизала свої пухлі губки. Сексуально вийшло.

— Ні. Здається ти казала, що в захваті від мене, — посміхнувся та пальцем прибрав з її обличчя волосся, що спадало на лоба.

— Це мабуть тобі нашепотіли голоси, що лунають в твоїй хворій голові. 

— Ти теж їх чуєш?!

— От ненормальний! Краще скажи, як звідси вийти? Я не збираюся слухати всю цю маячню… І відійди від мене ще дальше. — Притиснулась в цю стіну спиною так, ніби я зараз накинусь на неї. 

— Цікаво, куди я маю відходити? Тут тісно. Жах. — Сам вперся в стіну.

— Якого біса ти взагалі сюди приперся?

— Мене самого мучить це запитання… Ти краще скажи, як дізналася, що це я?

«Цікаво, як? Може запам'ятала запах моїх парфумів? Якщо так, то це означає, що я їй не байдужий.»

В щитані секунди двері Віп- кабінки відчинилися. Ми, як перелякані підлітки дивились, то один на одного, то на ту гниду, якій жити набридло, і вона все зіпсувала. 

— Ей, стерво! — закричала одна з стриптизерш, що відкрила двері. — Це був мій клієнт!

— Він твій! — рудоволоса красуня кивнула на мене, та швидко в двері… зупинилася на секунду. Обернулася. — Відчула губами твої рубці. — Промовила і зникла. В її голосі було щось тепле, щось дивовижно приємне. Склалось враження, що кралечка хотіла сказати: « Я по них тебе завжди пізнаю»

Чорт! Моя колишня, ніколи не цілувала мене там.

— Чого витріщилася? — подивився на красуню блондинку.