Розділ 4

Настя

Навіть якщо у житті жопонька, потрібно знайти на неї красиві труселі.

***

Що я взагалі роблю в цих бандитсько- маньякських місцях!

Вечір на вулиці ... я одна, вірніше, тільки, що випала з таксі, яке ледве доперло мене до цього дибільного спорт клубу.

— Не розбираєтеся в автомобілях, так будь-ласка не працюйте тут! — крикнула таксисту, голосно грюкнувши дверима. У нього разів зо два машина ламалася по дорозі. Мені Тоська телефонувала, горлопанила в трубку, що бій вже давно розпочався.

— Зате я розбираюся в людях. І з впевненістю можу сказати, що ви дорогенька істеричка! — крикнув мені у відповідь. Завів мотор і поїхав. 

Гад! 

— Який раз за ці два дні мене так обзивають? Ви мужики, що змовилися? — продовжувала волати стоячи на асфальті, дивлячись у слід авто. — Я нормальна!!!

— Дівчино ви чого тут розкричалися? — ще чийсь чоловічий голос прорізався за моєю спиною. Я обернулася.

— Злих духів відганяю! Вам чоловіче чого? — якийсь дядько з пляшкою пива, схожий на безхатька. А біля нього собака... почала гавкати на мене.

— Фу! Джек! Не займай її, вона не їстівна, — продовжував сміятися зі своєю чарівною посмішкою в три передніх зуба. — Ще мабуть і отруйна! — кивнув собаці, свиснув і слава Богу пішов далі.

— Так, краще не чіпайте мене! — я поправила свою довгу сукню яскраво синього кольору. Моя улюблена, і мабуть єдина яку не соромно на люди одягнути. Так, як я вже два місяці безробітня, то грошей на нові шмотки просто немає. А, на таксі розїзджаю! Я просто по ночам боюся пішки одна ходити, тим більше на підборах — далеко не втечу.

І так... Кинула погляд на цей підозрілий спорт клуб, в який мене сьогодні заманила Тося. Її хлопець боксер, часто б'ється тут, і їй доводиться бути присутньою при цьому, ще й якісь ставки робить. Не знаю, я в цьому не розбираюся, ще жодного разу тут не була. Сьогодні вперше.

Злегка притримуючи свою сукню біля стегон, я попрямувала до дверей, туди де висів напис великими буквами: "МАКСимальний спорт". Назва закладу якась незрозуміла для мене, хоча в спорті я взагалі нічого не розумію, тим більше в боях.

Поки витріщивши очі читала вивіску, з дверей вилетів п'яний хлопець, і звалився мені під ноги. Я тільки й встигла відскочити з переляку.

— Привіт красуне! — ця п'яна рожа спробувала піднятися, хапаючись за мої туфлі.

— Відстань! — штовхнула його ногою, і забігла в відкриті двері з яких випав він. — Придурок!

— Я у ваших ніг, мадам! — кричав він, а я з жахливим серце биттям проходила далі, в зал.

— Я бачу!

Напів темний зал, біля входу накурено і якісь типи неприємні стоять, але на охоронців не схожі, скоріше на вуличний зброд.

У сумочці задзвонив мобільний.

— Так, Тося я слухаю, ось тільки нічого не чую! — говорила в трубку, перекрикуючи саму себе. Гучний свист, гул, крики мужиків. Здається на рингу вже хтось бився.

— Ти де? — питала подруга.

— Вже в середині. Біля якогось неголеного дядька стою. У нього табличка в руках «Город голими руками не візьмеш»

Що за маячня, там написана?!

— Стій там, я зараз підійду! — кинула трубку.

Чудово! Легко сказати стій на місці.

Я подивилася по сторонах, жах. Стільки мужиків, так і жінок немало. Всі, як заведені кричать. Тут же ж можна і головну біль підхопити.

— Добродію! — набралася хоробрості і звернулася до незнайомця з табличкою.

— Чого тобі? Не заважай, ти що не бачиш я бій дивлюся! — жахливий грубий голос гаркнув на мене. Я здригнулася.

— Дивіться собі на здоров'я, тільки підійміть табличку вище, щоб моя подруга її помітила. Вона так швидше знайде мене в цьому натовпі!

— Що?

— Ні, нічого! — я злякано протиснялась далі, вперед. Від гріха подалі. Ще вб'є! — Вибачте, можна пройти!

— Дівчино ви, що в хліві виросли? Обережніше! — якась дама в капелюсі випучила на мене свої очиська.

Корова!

— Вибачте! — я намагалася пройти ще далі заглядаючи наперед у пошуках подруги.

Навіщо всі ці люди стоять, можна ж було стільці поставити.

От, лихо… Хтось ущипнув мене за дупу.

— Ей! — я обернулася. Чоловік років так під сорок мило мені посміхався. Придурок!

— Красуне, заблукала?

— У вас, що руки казенні, що ви ними нариваєтеся?

— Настя! Настя! — кричала десь недалеко моя Антоніна. — Іди сюди!

Цього дядька врятувало те, що я поспішаю до Тоськи... Розпустив свої граблі. Інакше б я йому їх повідбивала своєю дамською сумочкою, а в мене там трилітрова банка квашених огірків, два кілограми картоплі, пляшка олії, десяток яєць!... ЖАРТУЮ!!!

Якось добралася нарешті до місця призначення.

— Ти де так довго була?! — подруга, як завжди на висоті. Макіяж на обличчі, зачіска, нова сукня, нова сумочка. Щаслива посмішка. Не те що я ... в усьому старому, ще й настрій зіпсували.

— І не питай. Таксист падлюка!

— Бій вже давно почався. Бачиш, — тицьнула пальцем на ринг.

— Бач... — я і оніміла. Коли глянула на той ринг, відразу погано стало. Це ж ... там же ... був той самий гад, який вчора мене просив зняти трусики в стриптиз клубі «Єва».

«Ого, яка в нього спина страшна!»

— Власник стриптиз клубу боксер?! - не могла очей відвести від рингу і від його великого тіла.

— Хто? Якого стриптиз клубу?!

— Того, в який я намагалася влаштуватися барменом. Я ж тобі розповідала!

— А, ти про Города говориш?

— Про кого?!

— Здається ти подруго не вкурсі! ... Гаразд! Пояснюю ... Дивись ... той великий чоловік з жахливими шрамами на спині і обличчі, це Город, ну прізвисько у нього таке. Його звати Городньов Максим, зведений брат Городньова Євгена Миколайовича, власника того самого стриптиз клубу.

— Що? Брат?! Так він не...

— Ні! Він не власник! — сміялась Тоська.

— Ну, сволота накачена! — я злобно глянула на ринг і на те, як цей "бульдозер" своїми кулаками гамселив когось. — Ну, брехун! Це ж він тоді в тому клубі …