Розділ 23

Настя

Відкрила очі. Прийшла до тями.

Дивно, але я виявляється лежала невідомо де, а точніше у невідомій мені кімнаті. Слава Богу горіло світло. Я так зрозуміла на вулиці ніч.

Поглядом пробігла спочатку по потолку, потім по стінах, потім повернула голову в бік. Не бідно тут. Я вам скажу меблі дорогі, картини на стінах, якась ваза з квітами, журнальний столик на якому лежав чийсь мобільний телефон.

Почала згадувати, що я тут роблю… 

"От, халепа, мене ж на аукціоні якийсь старикашка купив!"

Я зірвалася з місця. Не встигла присісти на цьому здоровенному красивому ліжку з шовковим простирадлом, як почула чийсь голос.

-Куди зібралася?

Я аж підскочила та обернулася. Біля вікна стояв той самий чолов'яга який купив мене. Не сильно високий, та й не худий, невеличке пузо. Коротко підстрижений, в сірому костюмі, і зі своєю дибільною рожевою краваткою. 

- Ви хто?! - запитала та почала злазити з ліжка. 

"От, дідько, я ж в білому халаті. В чужому білому халаті!... Де моя сукня?!"

 - Михайло Іванович, - посміхнувся та почав наближатися.

- Не підходьте! - наставила перед собою руку. - Який ще Михайло Іванович?! Що вам від мене потрібно, і якого біса я тут роблю?! - крикнула. Мене охопила паніка, після того, як я зрозуміла, що цей старий пердун зняв з мене мою сукню і надягнув оцей халат. І навіщо питається?

- Чого горлаєш ти не на ринку! - гаркнув на мене і став навпроти. Добре, що нас розділяло ліжко.

- Чого горлаю?! О, прекрасно!!! Взагалі-то на аукціоні було сказано, що я піду на побачення! На ОДНЕ побачення!... А, не буду кувиркатися в ліжку з незрозуміло з ким! Він ще мене запитує чому я горлаю!

- Да, красуне, з тобою каші не звариш - або вогонь не загориться, або пшоно не закипить! - склав руки на грудях і почав роздивлятися мене. Хай по мріє, козел! Якщо він гадає, що я буду з ним отут на ліжку "кашу варити", то він помиляється! Зараз я йому покажу кашу! Куховарство це не моє! Я можу тільки холодцю зварити з його кісток.

- Ага, дурний піп - дурна і його молитва! Тьху! - зробила крок назад та почала роздивлятися куди можна втекти, раптом що. Ну, і що, що я в халаті, та хоч гола аби подалі звідси. - Як інтересно ви говорите, от тільки воно мене мало цікавить.

- То ти натякаєш на те, що я тут дурню всяку мелю?! Ха-ха-ха! А з тобою весело, от тільки здається, що не вихована зовсім. Перед тобою взагалі-то старший за тебе чоловік стоїть, а поваги нуль.

- Ну, якби цей старший чоловік не притягнув мене Бог знає куди, та не роздягав в надії, що я йому тут віддамся, то може я б його і поважала!

- Що?!... Да... дурепи - метелики історії. Вони прикрашають життя. Але ти, це перебор! - озирнувся, взяв стілець, що поруч стояв та спокійненько присів. - По перше - ти не Бог знає де, а в номері готелю. По друге - тебе роздягнув не я, а мій син. І по третє - нікуди не тікай він зараз прийде.

- Що?!!! Ваш син?! Якого біса ваш син лапав мене?! Ви, що сімейка збоченців, що без дозволу руки розпускає?... Чи ви разом з ним гвалтуєте?

"О, ні! Якщо ці два придурки думають, що будуть цілісіньку ніч влаштовувати тут зі мною оргії, то вони не на ту напали!"

Тікати! Швидко тікати! 

- Послухайте, Михайло Івановичу, ми так не домовлялися. Ведучий сказав, що я піду лише на побачення, а не прокинуся в готельному номері майже гола. Доречі де моя сукня? - сукні ніде не було. 

Де він її дів? 

- Твою сукню коктейлем облили коли мій син ніс тебе на руках. В нього якесь хамло п'яне втаранилось.

- На руках?! Ви, що геть подуріли?! Ну, знаєте!!!

Я не витримала. Моєму терпінню прийшов кінець. Слухати все це далі не було бажання. Було бажання тільки настукати цьому пройдисвіту по голові.

- Я не збираюся тут сидіти та чекати ще й вашого сина. Я йду! - розвернулась в пошуках вхідних дверей. Вони мабуть десь там, за цими дверима спальні.

- Ти нікуди не підеш. Син сказав, щоб я тебе нікуди не пускав! - перегородив дорогу.

Ах, так!

Хотіла спочатку схопити вазу, але шкода стало чужої праці. Шкода бити таку красу. Нічого іншого не придумала, як схопити подушку. 

- Отримуй! На тобі! Будеш знати, як до пристойних дівчат свої граблі розпускати! - почала бити цього "пенсіонера" подушкою по лисині. - Я тобі зараз покажу, як знущатися з дівчат у готельних номерах! Більше в житті нікого сюди не приведеш! - з подушки почало летіти пір'я чи то пух. Старий козел прикривався руками та кашляв випльовуючи його. Так, це тобі не кальмари жерти! - Смачне?! - я зупинилась важко дихаючи. Поки цей пройдисвіт приходив до тями, підбігла до дверей. А, він впав на коліна біля ліжка:

- Правду кажуть - нема проблем то знайди жінку! В тебе дурепи явно не всі вдома - вони мабуть по дрова пішли! - крикнув у слід.

- Сам ти пень трухлявий! І мені здається, що займатися сексом у вашому віці це вже перебор. А, сину своєму перекажіть, що він далеко від свого батька не втік. Ви обоє засранці безсовісні!!! - грюкнула дверима.

Досить з них і автомобіля якого на аукціоні придбали. Хай з ним ніч проводять. 

Аж їсти перехотіла з переляку...

***

Стукала в ті двері так, що сусідка вискочила, але потім побачила, що то я і назад сховалася.

-Ти з глузду з'їхала?! Дві години ночі! - заспана Валька позіхала відчинивши двері. - Що ти тут взагалі робиш?! 

- Прийшла тебе проклинати на чому світ стоїть! - пихнула її і нагло зайшла. - Подруга називається! - кричала я уже в її квартирі. - Покинула мене там, на тому бісовому аукціоні! Я ж чекала, що ти Тоську знайдеш. Що ви допоможете мені. Але ж ні… мене якесь чипирадло старе купило, роздягло! Ти подивись в чому я до тебе через все місто перлася! - кивнула на халат. 

- Бачу, це халат, що в готелях вішають, - спокійно відповіла. Вона взагалі за мене не хвилювалася. От, взагалі! По її виразу обличчя була видно те, що їй не цікаво це слухати.