Розділ 5

Настя

Хоч я і недавно оселилася в цьому будинку, але встигла вже подружитися з однієї дуже гарної жінкою. Її звуть Сніжана, вона моя сусідка з другого поверху.

Знаєте, до того часу, як я її зустріла, я думала, що моє життя лайно. Адже після смерті матері я і сама жити не хотіла. Але ... коли я познайомилася з Сніжаною і побачила її сина, зрозуміла - доля до них була менш прихильною ніж до мене.

Цій жінці сорок років. Вона мати одиначка. Розповідала, що її кинув коханий чоловік двадцять років тому, як тільки побачив сина в пологовому будинку. Адже хлопчик народився калікою. Він всі ці двадцять років сидить в інвалідному візку.

Сніжана дуже хороша мати і просто чудова подруга, незважаючи на різницю у віці між нами. Вона розумна, начитана й багато чого може підказати, але ось роботу собі знайшла … Одним словом, вона працює прибиральницею в тому стриптиз клубі в який я хотіла влаштуватися барменом. "Єва". 

Чому ми так всі рвемося туди? Ну, може тому, що цей клуб знаходиться за триста метрів від нашого багатоповерхового будинку, і як то кажуть на роботу можна пішки дістатися, і вночі раз, два, три кроки і ти вже вдома. А ще… таку зарплатню, яку там по чутках платять, важко ще десь заробити в нашому місті за ніч.

Сніжана щовечора залишає свого сина Андрія на три години, і біжить на роботу. Адже їй потрібно прибрати там все до того, як клуб відкриється. Якби не син інвалід, то жінка б знайшла більш пристойну роботу, але вона не може залишити його на цілий день.

Але, я вам так скажу - комусь потрібно і по клубам підлоги мити. Чи не так?

Сьогодні Сніжана прибігла до мене в квартиру вся перелякана, заплакана. У її сина піднялася температура і нещасна жінка не знала що робити, адже їй потрібно було йти на роботу і одночасно їхати з Андрієм в лікарню.

Так, як я "добра" душа, яка іноді всіх жаліє, я погодилася підмінити її на роботі.

А що! Там їм не все одно хто ту підлогу мити буде.

А у мене з'явиться шанс винюхати що до чого. Може пощастить, я побачу справжнього власника, а не його брата. Може моє місце бармена все ще мене чекає! Адже цей гад Город напевно брехав коли говорив, що місце зайняте...

- Я Марго, - висока, мабуть буде вища за мене на голову, дівчина, з чорними довгими волоссям і не менш темними очима, зустрічала мене біля дверей. Я їй пояснила, що до чого, і як не дивно вона погодилася на те щоб я прибрала у них.

Знаєте, я ні разу не бачила танцівниць, стриптизерок і тд… (не рахуючи моєї подруги Валі)... Я не знаю які вони люди. Мені здається, що не погані, і не всі з них задаються, і пишаються своєю роботою. Ну, так робить моя Валька… Як там насправді я не знаю. Але ця Маргоша, мені відразу не сподобалася. Аж надто ніс задирала. Я не здивуюся якщо вона спить з власником клубу.

До речі про власника ... мені потрібно буде якось внезначай зіткнутися з ним. Може запитаю про вакансію бармена.

Ну, а поки доведеться трошки попрацювати, щоб Сніжану не звільнили. Вона ледве кінці з кінцями зводить. Їй дуже потрібна ця робота (хоч ця робота) ... (мабуть, хоч яка-небудь).

- Я Настя! - в рваних старих джинсах, в рожевій маєчці на тоненьких бретельках, в чорних кросівках, стояла я, з цікавістю розглядаючи все навколо.

Красивенько тут. Атмосфера спокійна. Не дивлячись на музику, яка грає десь в залі ... Адже ми стояли біля роздягальні.

- Заходь подруго, - Марго кивала мені на двері які відкривала. - Ти трохи запізнилася. Через двадцять хвилин ми відкриваємося, так, що доведеться включити в попі метеора і встигнути ... хоча, знаєш що? - вона повернулася до мене.- Почни но ти спочатку з Віп-кабінки. У нас там завжди клієнтів повно. Не встигнемо відкритися всі біжать, шикуються в чергу.

- З Віп-кабінки?! - здивовано витріщалися то на неї, то на відро з ганчіркою, яке вона мені простягала. Воно стояло відразу на порозі з лівого боку.

- Ага! ... А, ну да, ти ж не знаєш, що це ... Кидай свою сумочку і підемо я тобі зараз все покажу.

- А її не вкрадуть? - я мертвою хваткою вчепилася в свою сумочку. Можна подумати в ній лежить щось цінне. Порожній гаманець. Правда мобільник шкода буде, якщо вкрадуть.

- Жартуєш? Кому твій мішок потрібен! Тут дівчатка за один тільки танець стільки мають, що можуть двадцять таких сумок купити ... А про Віп-кабінку я взагалі мовчу. Там за двадцять хвилин з клієнтом можна заробити на пів автомобіля.

- Серйозно?!

"Цікаво, може і мені трошки підзаробити щоб було чим за квартиру заплатити?"

- А що ж вони там таке роблять, що їм стільки платять?!

- Ні, ну ти точно з місяця звалилася! Вони там сексом займаються.

- Що?!

"Ні, мабуть я такого заробітку не хочу."

- Бери відро, там в ньому гумові рукавички ... немає часу тут стояти. По дорозі тобі все поясню.

Я повісила свою сумочку туди куди мені вказала Марго, розраховуючи на чесність тутешніх людей. Не переодягалася. Ось так, у чому була в тому і пішла. Я знала куди йду, тому і наділа на себе старі речі. Робочий халат Сніжани на мене завеликий. Жінка важить під дев'яносто кілограм.

- Тільки ти з кабінкою обережніше, в ній двері клинить. Підставиш відро щоб вона не зачинилися коли ти будеш всередині.

- Клинить?! А якщо все-таки закриється, що тоді? - я ледве встигала за нею бігти. Всі поспішали кудись. Поки ми йшли повз нас пронеслося напевно дівчат десять. І всі такі красиві, довгоногі.

- Вона з середини відкривається ... відкривалася, але там хтось в темряві кінчив на кнопку і її переклинило. Не працює.

- Як це кінчив? - мене все більше і більше приводили в жах її слова.

Жесть!

Що ж це за чудо-юдо кабінка то така?

- Ні ну ти, що зовсім з головою не дружиш?! - якось прикро запитала темноволоса Марго. - Дурочкою вирішила прикинутися?

- Чому ж дурочкою? Якщо я дійсно не знаю, що відбувається в цій Віп-кабінці! Не всі ж дівчата бувають тут. Я наприклад в перший раз.