Розділ 1

Настя

Мені завжди здавалося, що красивим людям жити легше. Перед ними відкриваються безліч дверей, і вони постійно в центрі уваги. А це означає, що таким щасливчикам легше дається все. Вони можуть закохати в себе того, кого захочуть однією тільки посмішкою чи поглядом. Вони можуть працювати на улюбленій роботі, і не перебиватися з хліба на воду, тому, що своїми довжелезними ногами (я маю на увазі жінок), можуть добитися будь-що.

Так я гадала до того часу, коли не залишилась одна зі своїми проблемами, та не почала підшуковувати собі роботу. 

То й що, що у мене ноги від вух та приємна зовнішність… це повірте тільки заважає в пошуках чогось пристойного. Адже деякі роботодавці бачать в мені красиву ляльку, яку хочуть затягнути до свого ліжка… 

***

- Та йду я!... Йду! Вже ніг не відчуваю так біжу на цих дурнуватих підборах, аж підпригую у повітря! - кричала я в свій мобільний, для своє подруги Валентини, що відправила мене на співбесіду до стриптиз клубу, в якому сама працювала.

- Не злись, просто наш шеф майже не сидить у своєму кабінеті. Якщо ти не встигнеш, то… просто не застанеш його на місці. - Пояснювала Валя.

- Не переймайся, я вже майже біля дверей, от тільки приторможу трішки, стану та заспокоюсь... Віддихаюсь.

Одна сходинка, інша,… ще, і от я зараз увійду туди, куди б зроду не зайшла. Ці підозрілі клуби! Я завжди обходила їх стороною. Але одна з моїх подруг тут працює і по її словах заробляє непогані гроші. От тільки є одна проблема, вона тут танцює стриптиз, а я не збираюся роздягатися перед незнайомими чоловіками - збочинцями. Я буду барменом, ну, звісно ж якщо мене візьмуть. 

- Шкода, що ти на лікарняному, постояла б за дверима, мене б не так трясло, - посміхнувшись сказала я Валі. Вона підвернула ногу, коли зістрибувала зі свого пілона, чи як він там називається.

- Так, шкода. Я взагалі з квартири не виходжу, нога опухла, зараза.

- А, я тобі говорила, що це небезпечна професія… вам повинні згущене молоко видавати, за те, що ви ризикуєте своїм здоров'ям.

- Я не люблю згущеного молока. Взагалі я на дієті, так, що… Так, досить пліткувати, настроюйся і в дорогу. Йди, поки наш Євген Миколайович не злиняв зі своєю коханкою.

- Добре! Добре! Я вже майже заходжу.

- Хай щастить!... Потім зателефонуєш, розповіси, що да як.

- Окей!

Поклала телефон до своє сумочки, обернулась навкруги, важко вдихнула… потім видихнула. Намагалася заспокоїтися, адже руки не переставали тремтіти. Скільки разів влаштовувалась на роботу, так не нервувалася, як зараз. 

- Ну, все… Не кричати там. Не плакати. Не істерити. - Це я так себе заспокоювала розмовляючи в голос. - Якщо відмовлять, спокійненько кивнути головою та розвернутися і піти… без самодіяльності. Зрозуміла? - Запитувала себе. Я завжди так настроююсь. Трохи тупо, але мені допомає, допомагало до сьогодні.

Я ж така дівка, що завжди щось ляпаю не те. Можу і бесіду зіпсувати, і людині настрій, чи піджак кавою, чи на всяк випадок плюнути мезиочі. Мене неможна виводити із себе, мацати за задницю, гладити мої коліна чи натякати на щось непристойне. Я відразу реагую на все це, як бик на червону ганчірку, і тоді все… мене понесло...

Він сидів в метрах семи так від мене, за своїм столом. В блідо рожевій сорочці розстібнутій біля шиї. Або сам розстібнув, або ж гудзики по відлітали. Бачили б ви цю накачену шию. Таке враження, що це не господар стриптиз клубу, а тренер з пауерліфтингу. Сорочка ось-ось трісне на ньому.

Чорний піджак висів на спинці крісла за його спиною. А сам чоловік тримаючи ручку в руці, витріщався на мене. І не просто витріщався, а його погляд був спрямований прямісінько на мої груди. Мені звичайно ж лестить така увага з боку сильного ... дуже-дуже сильної статі, але на той момент, я сциканула ... трішки.

Повірте, якщо на вас так дивляться не де небудь, а в стриптиз клубі - бути біді. Тим більше, що я прийшла влаштовуватися не стриптизеркою, а барменом.

Цей жиловатий гад, мовчки продовжував витріщатися туди, де по ідеї повинні були бути у мене груди, але так, як я не маю чим похвалитися, а точніше нічого пред'явити зі своїм першим розміром, то мені здавалося, що він намагався там якось ці груди розгледіти.

Вже хотіла йому сказати: "Добродію, ви що на мені воші шукайте?" Навіть рот відкрила, але він заговорив першим. 

- Стаж роботи є?

"Ага, звичайно ж. Я, що схожа на дівку яка все життя за барною стійкою простояла?"

Ні, ну коктейлі всякі я вмію колотити. Раз була таку бормотуху наколотила у двоюрідної сестри на весіллі, що на інший день жодного гостя не було. Їм животи поскручувало, а дід Матвій коли зробив ковток, так взагалі виплюнув цю гидоту прямо зі своєю щелепою, прямісінько тітці Алевтині в її декольте. Вона просто сиділа навпроти. Дід як очманілий кинувся руками діставати ту щелепу, і отримав сумочкою по лилисині. 

- Чотири роки, - спокійним, серйозним тоном відповіла я. Щоб Містер- мускул не запідозрив, що я обманюю. А, що ... чотири роки минуло з того весілля. Мені тоді було двадцять років. А зараз я вже доросла. Здається навіть трохи порозумнішала.

- Я запитую тому, що у нас тут все обслуговування на вищому рівні, - пояснив він. - Не хочу щоб хтось із гостей отруївся ... якимись помиями.- Сказав так, ніби тут відвідувачі одні президенти. Ну, напевно олігархів повно.

- Я все розумію, - мила усмішка не сходила з мого намарафеченого обличчя. - Знаєте, я ж недавно працювала в клубі "Нічна жриця" і всі були задоволені.

Я здається забрехалася. Адже там я точно не працювала, просто ляпнула для більшої переконливості. 

- Що?! - аж з місця зіскочив. - Де ви мадам працювали?!

- У клубі "Нічн...

- А ти в курсі, що вони наші конкуренти? - стояв в повний зріст. Здається цей чоловік не такий низький, як я думала ... або ж це я маленька зі своїми метр сімдесят три.