Наступний тиждень пройшов продуктивно.
Саша навіть почала думати, що трохи перебільшила проблему з Матео.
Вони працювали поруч, сиділи на дзвінках, сперечалися, іноді сміялися над чимось у чаті. Спілкування залишалося дружнім і цілком робочим.
Саме так, як вони й хотіли.
Після обіду Саша сиділа в офісі над проєктною документацією, коли поруч із ноутбуком з’явилася чашка кави.
Вона підняла голову.
Матео стояв біля столу й легко усміхався.
Саша, чия увага була зосереджена на черговій таблиці, розгубилась:
- Це мені?
- Так. Схоже, тобі вона зараз потрібна.
Вона глянула на чашку, потім знову на нього.
- Настільки погано виглядаю?
Вона сказала це жартома, хоча останні кілька днів справді спала менше, ніж хотілося.
Матео затримав на ній погляд.
- Ні. Ти чудово виглядаєш. Просто втомлено.
Він сказав це спокійніше й тихіше, ніж попередню фразу.
І, не чекаючи відповіді, повернувся до свого столу.
- Дякую, - сказала Саша йому вслід із невеликим запізненням.
Матео лише підняв руку, не обертаючись.
Вона подивилася на каву. Потім на його спину, за кілька столів від неї.
Вона не раз обідала з Томасом. Пила каву з Лукасом. Ноа одного разу приніс їй сніданок.
“Чому це відчувається інакше?”, - Саша задумливо вдихнула приємний аромат. “Очевидно, бо ніхто з них мені не подобається”, - з легким роздратуванням на саму себе, вона відпила каву.
Дівчина видихнула і повернулась до ноутбука. Треба було багато встигнути перед першою робочою поїздкою.
Кілька днів перед відрядженням Саша вже майже не згадувала про Матео, з головою поринувши у роботу.
Готель MAREA стояв приблизно за годину їзди від Амстердама - старий заміський будинок, перебудований під сучасний boutique hotel.
Саша оцінила його приблизно за три секунди.
Гарна архітектура. “І погана навігація. Господи, хто їм розробляв дизайн інфо табличок?”, - вона розглядала великий стенд на вході.
- Не дивись так, - сказав поруч Лукас.
- Як?, - повернулась до нього Саша.
- Наче вже звільнила місцевого дизайнера, - Лукас усміхнувся й потягнув валізу до входу.
Саша лише пирхнула.
Клара вже стояла біля рецепції з телефоном у руці й перевіряла, чи всі приїхали.
Емма щось обговорювала з локальним General Manager. Амелі відразу підійшла до стійки й почала розглядати check-in process так уважно, що співробітниця рецепції трохи занервувала.
Саша поставила свою валізу і озирнулась.
Матео стояв трохи далі біля входу, розмовляючи з менеджером готелю.
Світле поло добре сиділо на ньому й підкреслювало широкі плечі, а вітер остаточно розтріпав темне волосся, позбавивши його звичної охайності.
Саша затримала погляд.
“Міг би хоч іноді виглядати погано”, - вона одразу відвернулась.
До обіду їх розділили на групи.
Саша пішла з Лукасом і Амелі дивитися guest journey: вхід, check-in, ліфти, коридори, номери, ресторан.
Матео працював з Еммою і локальним менеджментом.
Через дві години вона вже відчувала, що недосип останніх днів давав про себе знати. Головний біль посилювався, не даючи працювати.
- Перевірю ще аптечку на рецепції, - сказала вона, намагаючись усміхнутися, і, вибачившись, пішла з зустрічі.
У холі було тихіше.
Підійшовши до рецепції, вона побачила Матео. Вони кивнули один одному - чоловік був зайнятий розмовою.
Висока темноволоса дівчина в темно-зеленій формі, з яскравою усмішкою й бейджем “Софі” радісно відповідала на його питання.
Саша спочатку не звернула уваги, чекаючи на таблетку.
Потім Софі засміялася. Матео теж.
Вони стояли трохи осторонь від решти, і розмова явно вже відійшла від стандартного “розкажіть про check-in процес”. Софі щось сказала, торкнулася пальцями його передпліччя й знову засміялася.
Матео відповів щось тихіше.
Саша відвернулась.
Матео взагалі багато з ким розмовляв. У цьому полягала половина його роботи.
І якщо симпатична працівниця рецепції вирішила трохи з ним пофліртувати, це точно її не стосувалося.
До шостої голова все ще гуділа від нотаток, фотографій і суперечок.
Але день був корисний. Набагато корисніший за ще одну презентацію.
Саша побачила, де реальний гість губився дорогою до ліфта. Як персонал обходив незручний процес check-in. Які таблички ніхто не читав. Які матеріали виглядали добре на рендері й дешевше наживо.