Розділ 7. Саша

У новій орендованій квартирі потихеньку почали з’являтися її речі.

На кухонній полиці стояли різнокольорові чашки, у ванній - нові, приємні на дотик рушники, а біля ліжка лежало кілька улюблених книг. 

Валіза зайняла своє місце у шафі, на найближчі два місяці.

Саша похмуро роздивлялась килим у коридорі, який дратував її з першого ж дня. “Треба зібрати його і сховати в шафу після роботи”, - вона зітхнула і зачинила двері квартири.

Саша жила тут четвертий день, але поки що почувалася не мешканкою, а людиною, якій дозволили переночувати.

До роботи треба було їхати кілька зупинок, але дівчина не була проти - район, де їй зняли квартиру їй подобався.

Діставшись до офісу Саша звично зайняла вільне місце.

О 10:30 - зустріч із Матео.

Вони вже кілька днів працювали в одному просторі, сиділи на одних дзвінках, сперечалися про MAREA і здавалося, що корпоратив залишився десь у іншому житті. 

Саша з легким незадоволенням поправила красиву білу сорочку. “І зовсім не через зустріч я сьогодні так одяглась. Просто хочу гарно виглядати. Для себе.”, - переконала вона себе зранку.

Вона сиділа за маленьким столом біля вікна й пила каву, поки ноутбук завантажував ранкову пошту. 

На екрані з’явився новий лист від Клари.

MAREA Core Team - Project Guidelines

Саша відкрила вкладення.

Конфіденційність, робота з клієнтськими даними, витрати, відрядження. 

Вона вже збиралася закрити документ, коли погляд зачепився за окремий пункт.

Conflict of Interest & Personal Relationships Disclosure.

Саша зробила ковток. 

«Вела» не забороняла стосунки між співробітниками. Але якщо двоє людей працювали в одній команді й могли впливати на професійні рішення одне одного, про близькі особисті стосунки потрібно було повідомити People & Culture. Далі компанія могла змінити розподіл відповідальності або ролі на проєкті. 

“Логічно”, - пробіглась вона по тексту ще раз.

“Але це немає до мене ніякого відношення.”, - закрила лист дівчина.

Саша прийшла на зустріч за п’ять хвилин до початку. Матео вже був там.

Він сидів біля вікна з відкритим ноутбуком, чашкою кави і дивився у вікно.

Саша зупинилася у дверях. Матео помітив її і радо посміхнувся.

“От чорт.”, - нервово ковтнула Саша.

Сидячи так, трохи відкинувшись на спинку стільця, Матео виглядав дуже привабливо. Темна сорочка добре привертала увагу до гарної фігури, відкриті передпліччя виглядали надто добре, а посмішка остаточно погіршувала  ситуацію.

Особливо дратували рукави.

Не мало бути нічого сексуального в чоловічих руках і передпліччях.

“На корпоративі хоча б можна було списати все на алкоголь.” -  подумки застогнала Саша.

- Знову раніше? - запитала вона, ставлячи ноутбук навпроти.

Матео глянув на годинник.

- Хвилин на десять.

- Мені здається, ти просто любиш сидіти в порожніх переговорних.

- Розкусила, - зітхнув Матео.

Саша пирхнула й відкрила ноутбук.

“Це не має бути складно”, - Саша перевела погляд на Матео.

Той підняв брови у німому питанні.

- Мене досі трохи веселить, що ти Габріель, - визнала вона.

- Не починай, будь ласка. Я досі не можу прийняли, що більшість людей знає, що Олександра і Саша - це одне і те ж.

Вона похитала головою, але усмішку стримати не вдалося.

Дивно.

Ще кілька тижнів тому вона могла роздратуватися, просто побачивши його ім’я в чаті.

Матео розвернув до неї ноутбук.

- Добре. У нас є сім коментарів після вчорашнього дзвінка.

Саша перестала усміхатися.

- Сім?

- Було пятнадцять.

Вона повільно підняла очі.

- Що значить “було”?

- Зайві ми вже прибрали.

Саша трохи насупилась.

- Наскільки вони були зайві? І “ми” - це хто?

- Я, - коротко визнав Матео.

Саша відкинулась на стілець і відкрито подивилась на нього.

“Зустріч закінчилась вчора о шостій. Зараз лише ранок”, - вона слегка примружлась.

- Коли ти встиг?

Матео здавалося здивувався питанню.

- Яка різниця? Нам же потрібен був матеріал, з яким працювати.

Саша затримала на ньому погляд. 

- Це врахують тобі у понаднормові години?