Розділ 6. Матео

За тиждень після корпоративу Матео все ще не придумав, що саме мав сказати Саші.

Це дратувало більше, ніж мало б.

Зазвичай він не мав проблем зі словами. Навіть коли клієнт заходив на дзвінок із фразою “ми тут передумали”, Матео швидко знаходив правильний тон і переконливі аргументи.

А тут минув тиждень.

І нічого.

Він стояв на кухні з чашкою кави й дивився на телефон, де зранку вже накопичилося сімнадцять робочих повідомлень.

Жодного від Саші. Не те щоб він чекав.

Коли зі сцени оголосили склад команди MAREA, Матео побачив на екрані фотографію Олександри Новак.

Кілька секунд дивився на неї, не розуміючи, чому обличчя здається знайомим.

А потім прочитав ім’я ще раз, тоді навіть перевірив фотографію вдруге, наче система могла передумати.

“Саша?!”, - не міг повірити він.

Поговорити після оголошення їм не вдалося. Спочатку його перехопив директор, потім колеги з Берліна. Коли Матео нарешті звільнився, Саші в павільйоні вже не було.

Томас, якому він коротко переказав всю ситуацію, відкрито посміявся над ним.

- То ось чому вона була така приголомшена і питала, чому у тебе інше ім’я в системі. Як можна не знати, що Саша - це Олександра?

- Це не загальновідома інформація, - різко відказав Матео.

- Для розумних і освічених людей це очевидно, - сміявся друг, - схоже, тебе чекає цікавий проєкт.

Матео показав йому середній палець.

З якоюсь надією він тоді все ж заглянув на терасу. Звичайно, Саші там не було.

“Отже, вона теж не знала, хто я. А я навіть не вибачився після тої сварки. Але у неї наче є дитина? Хлопчик перервав її посередині дзвінка. Мати одиначка? Не занадто молода? Сподіваюся, вона незаміжня. Інакше це виглядало б не дуже добре.”, - схожі думки крутилися у його голові весь вечір.

Наступного ранку після корпоративу він кілька разів відкривав робочий чат.

Олександра Новак.

Закривав.

Писати їй “Привіт, виявляється, ти та сама Олександра” було неправильно.

А вибачатися за те, що він насправді той самий Габріель - взагалі безглуздо. 

Попри намагання бути відстороненим, кілька днів тому він обережно дізнався у HR служби, що Олександра точно не заміжня. “Отже, мати одиначка. Як вона це суміщає із роботою?”, - дивувався він.

Матео видихнув, допив каву й поставив чашку в посудомийку.

Сьогодні був перший день восьмитижневого спринту MAREA. Він мав бути в офісі.

Треба було думати про роботу.

“Не має значення, що вона приваблива. Ми просто будемо поводитися професійно” - Матео був впевненим у цьому.

Іншого варіанта, по суті, й не було. У “Веллі” не забороняли стосунки між колегами, але якщо двоє людей працювали в одній зв’язці й могли впливати на рішення одне одного, це вже вважалося конфліктом інтересів. Такі речі треба було декларувати, а далі People & Culture вирішували, чи не розвести людей по різних проєктах.

Матео не збирався втрачати такий великий проєкт.

Мама подзвонила саме тоді, коли він одягав куртку в коридорі.

Він глянув на екран і усміхнувся ще до того, як відповів.

- Привіт, мамо.

- Сонечко! Ти вже в офісі?

- Якраз збираюсь, - Матео застряг рукою в куртці.

- Чудово, значить ще не зайнятий, - зраділа мама.

На фоні пролунав голос батька:

- Скажи йому, що я знайшов ту стару куртку.

- Тато каже, що знайшов твою стару куртку.

Матео посміхнувся.

- Я чув.

Вона кілька секунд щось відповідала батьку, а потім повернулась до Матео. “Не пройшло і півгодини”, - він посміхнувся, але все одно терпляче чекав.

- Як себе почуваєш? Не сильно втомлюєшся?

- Та ні. Просто іноді буває багато роботи.

- У тебе завжди багато роботи. Треба думати і про особисте життя. Тобі вже не двадцять.

- Мамо, перестань, - він мимоволі скривився. 

- Габріелю.

Він роздратовано закотив очі.

- О, ні. Не починай. Будь ласка.

- Тоді поводься так, щоб я не переживала і не сердилася.

Матео тихо видихнув. “Треба терміново змінювати тему”.

- А як ви з татом?

- Нормально. Тато знову вирішив зробити домашнє вино.

Він усміхнувся. Розмова перейшла до домашнього винограду і чуток про вагітність його двоюрідної сестри.

Потім мама ніби між іншим сказала: