21. Одразу два моїх фак-апи

Коли ми спустилися у фойє готелю, до нас одразу ж підійшла Марія, сяючи, як нова копійка.

 — Кароліно, Юрію, вітаю! Як вам спалося? 

 — Чудово, — сказав Натан. — Просто чудово! Дружина ледве мене розбудила, бо я навіть не почув будильника!

 — Ага, ти всю ніч працював, до п’ятої ранку, тому й не почув, — пирхнула я. 

 — О, на вас зійшло натхнення, це просто неймовірно! — усміхнулась Марія. — Покажете нам свою картину? 

Натан на якусь мить завис, але швидко зорієнтувався. 

 — Авжеж, правда, її треба трохи дошліфувати, думаю, завтра вона буде готова…

 — Ми можемо розіграти  її серед підписників нашого каналу у Інстаграмі, які зроблять репост нашого шоу у сторіс і тегнуть нас! — вигукнула Марія. — Кароліно, як вам така ідея? Підключитесь зі своїм каналом до розіграшу картини вашого чоловіка?

 — Е-е-е, ну звісно… Буду рада… — промовила я. 

І хто мене тягнув за язик казати, що Натан працював усю ніч! Я зовсім забула, що тепер він художник, хай йому грець! А я блогерка… Яка не має доступу до “свого” профілю…

 — Тоді ходімте в ресторан, будемо знайомитися з рештою учасників, — защебетала Марія, швидко прямуючи по коридору, а ми з Натаном потягнулися за нею. 

В ресторані було зсунуто докупи три столики, за якими вже сиділи восьмеро людей — четверо чоловіків і чотири жінки. Я впізнала боксера, співачку і актора, а інші, певно, були їхніми “половинками”. Ще одна пара теж здалася мені знайомою, от тільки я не могла пригадати, де їх зустрічала. На виручку прийшла Марія. що затараторила:

 — Всім привіт, от ми і в зборі, знайомтесь. це наша четверта пара — Кароліна Мірошник та Юрій Вербицький! Чарівну Кароліну ви, певно, знаєте. вона одна з найпопулярніших блогерок нашої країни. А її чоловік. Юрій, — художник!

Натан скромно кивнув, сідаючи на вільне місце в самому кінці столу. а я притулилася поруч із ним, тут же відчувши як погляди усіх присутніх зімкнулися на нас. Нічого приязного в тих поглядах не було, лише жваве бажання прибрати з дороги конкурентів…

Марія відрекомендувала нам решту учасників, а про ту парочку, яких я точно десь бачила, сказала з придиханням:

 — А це наші прекрасні ведучі, професійні шоумени — Валентин Зорін і Варвара Кириленко! Вони будуть створювати неповторну святкову атмосферу для наших улюблених глядачів! 

Я зустрілася поглядом із похмурим Валентином. Його можна було сміливо відправляти на кастинг на роль мафіозі. такий у нього був тип зовнішності. Гладенько зачесане назад темне волосся, глибоко посаджені темні  очі, зморшка на чолі між бровами, ніби він думав про всі трагічні події світової історії водночас. Я не уявляла, як чоловік із такою зовнішністю може бути ведучим легкого романтичного шоу. Але  це турбота режисера чи продюсера, хто там підбирає кадри, точно не моя сфера впливу…

Його напарниця Варвара, навпаки, була усміхненою і оптимістичною. Вона мала дуже бліду шкіру,  зелені, як у ельфа, очі і руду розкуйовджену шевелюру, яка надавала їй хуліганського вигляду. Дівчина була висока і худа, і взагалі в її зовнішності не було нічого особливо визначного, але вона поводилася так мило і природно, що одразу викликала в мене симпатію. 

Дійсно, я її в телевізорі і бачила, тепер усе стало на свої місця. Варвара вела якесь шоу, де обговорювали “зірок”, тепер я добре пригадала це.

 — О, рада вас бачити, — прощебетала Варвара.  — До речі, Кароліно, ви не захворіли? Виглядаєте блідою і синці під очима! 

 — Та ніби ні, то я, певно, втомилася з дороги, — пробурмотіла я і тут до мене дійшло, що я допустилася уже двох помилок, і окрім першої, надмірної балакучості та плутанини зі справжньою професією Натана, яка могла й не бути поміченою глядачами, друга моя помилка була власне плодом моєї неуважності. Адже я забула нанести на обличчя макіяж, без якого Кароліна ніколи не з'являлася на люди. Не дивно, що Варвара так пройшлася по моїй зовнішності…