Глава 8

Задихаюся та плавлюсь, тремчу й щосили тримаюся за думку, що здаватися не можна. Не можна в жодному разі, навіть якщо задоволення рвонуло змійкою по всіх нервових закінченнях, згорнувшись в клубочок внизу живота. Що дивно, і це навіть дає мені надію, і, ніде правди діти, страшенно приємно - Тайвін теж дихає через раз.

- У мене вже краще виходить? - знаю, що, якщо не заговорити йому зуби, у когось народиться думка почати роздягатися.

- Ще є над чим працювати, - гмикає він.

Ну-ну, тренере, постривай, дай тільки на свіже повітря вибратися.

- Ми якраз приїхали. Тут чудово. Бував на озері?

- Не з цього боку, - клацнув пасок безпеки й одночасно з ним блокування дверей. Свобода так близько. Щоправда, тікати я поки що не планую, все-таки зачепила мене ця гра, та й робота потрібна по заріз.

- Знаєш, як називають його місцеві? - все ж непомітно переходжу з ним на «ти» і так як заперечень немає, значить, мені дозволили, хоч би не загордитися тепер, сам генерал уважив. Хіба так буває, коли людина тебе дратує і одночасно подобається до помутніння розуму?

- «Чортова підкова», - посміхаюся, вибираючись з машини. Не поспішаючи йду до берега і кожною клітинкою спинного мозку відчуваю, що він йде за мною, не зводячи з мене очей, хижо стежачи за кожним моїм рухом. Гадаю, боїться, що я дам драла. Посміхаючись, закушую губу. Він навмисне мовчить, думаючи, що цим мене дражнить, граючи на нервах. Авжеж.

Знаю тут один чарівний закуток, ялиновий ліс виступає прямо до берега, потрібно пройти метрів сорок і опинишся на прихованому від сторонніх очей невеликому пляжі, з простим дерев'яним коротеньким  пірсом, з якого дуже зручно пірнати. Ну й вид на поверхню озера тут просто божественний.

- Якщо заплющити очі та прислухатися, можна відчути, як вивітрюються думки. Мені здається, що твою буйну голову час від часу потрібно провітрювати, - і щоб не дати йому отямитися після моєї зухвалості, починаю впевнено роздягатися прямо перед ним.

Сьогодні повний місяць, і світить він яскравіше вуличного ліхтаря. Бачу, як очі генерала прийняли іншу більш округлу форму, і красива мужня щелепа поступово починає відвисати. Особливо, коли я залишилася в одній білизні, потягнувшись, щоб розстебнути ліфчик. Після чого типу як «не впоравшись» повернулася до нього спиною, щоб він мені допоміг, смикнувши плечима, не кажучи жодного слова. Це він вміє робити не дивлячись, мабуть, тисячі розстебнутих ліфчиків на рахунку у хлопця. Але це так кумедно, виявляється, його ще можна застати зненацька.

- Ти що це ... плавати зібралася? - нарешті видихає він, встигнувши оцінити мій вид ззаду.

- Так, а що? - повертаюся до нього, прикрившись рукою. Плюс від того, що у тебе маленькі груди - їх легко сховати. Фліртувати так вже по серйозному. А що я ще можу придумати до ранку? Тільки зводити з розуму боса, який обіцяв, що «це» сьогодні не трапиться. Адже він не може своє слово порушити, він принциповий, що мені дуже на руку.

- Хочу освіжитися. Занурюся, щоб не заснути. З собою не запрошую. Тут водяться п'явки, мені потім буде ніяково їх від тебе віддирати, - розвертаюся і біжу до пірсу, звідки стрибаю у воду, не в силах стримати вереску. Як би не літо, але через хвилину звикаю, посилено борсаючись, щоб зігрітися.

Ні, він за мною в воду не стрибнув, стоїть на пірсі й спостерігає, посміхаючись якимось своїм думкам. Еге ж, виграти битву, коли у тебе такий досвідчений суперник, практично неможливо. Хіба що його щось відволіче, і він залишить мене в спокої. У мене проскочила така думка, що він пірне слідом за мною, замерзне і захоче додому спатоньки. Але де там, застиг, широко розставивши ноги й заклавши руки в кишені.

- Води боїшся або у тебе труси смішні, і ти соромишся? - підпливаю ближче, але бризкати в нього водою не ризикую. Після поцілунків лякати він мене не перестав, навіть навпаки.

- Ні, просто у мене є голова на плечах.

- Треба ж яке розчарування, а я сподівалася, що ти її втратив, розглядаючи мої маленькі симпатичні сідниці.

- Я не втрачаю голову через жінок, - усміхається він, дивлячись мені в очі.

- Ніколи-ніколи?

- Це дуже небезпечно, можна все втратити, залишитися ні з чим. Тому цей процес я жорстко контролюю. Я можу фантазувати про твої сідниці і не втрачаючи голови.

- Ти диви, стоїк, прагматик та цинік.

- Егоїст, тиран та споживач, - продовжує він, - А ти балда з посинілими губами! - розвертається, і я спостерігаю картину, як він збирає мої речі, сунувши їх собі під пахву. Чекає. Може, вирішив відвезти мокру балду додому?

Вибираюся з води і від легкого вітерцю починаю вибивати зубами чечітку. Обійнявши собі за плечики, дрібочу до берега. Генерал робить кілька широких кроків мені назустріч і раптом ... різко підхоплює мене, перекидаючи собі через плече.

- Пусти! Я сама.

- Не сумніваюся. Але ти забрудниш ноги, а я принципово стежу за чистотою в моїй машині. Не люблю бруду. Потерпи, вже близько.

Чому мені здається, що він щось задумав? Тому що мої речі летять на переднє сидіння, а мене він вивантажує на заднє? У багажник поліз. Навіщо він возить з собою рушник?

- Сухих жіночих трусів твого розміру у мене, на жаль, немає, - кидає він мені разом з банним рушником. - Тому настійно раджу їх зняти.

- Ні! ... Відвернися хоча б, - під таким його прискіпливо-владним поглядом вся моя бравада рішуче випарувалася.

- Думаєш, накинуся на тебе або мене можна здивувати оголеним жіночим тілом? Оголятися переді мною на пляжі та лізти в воду було відчайдушно-сміливо, але малоефективно. Хм, мене складно завести до помутніння розуму.

- Яке полегшення, з моїм босом безпечніше, ніж зі старшим братом, - бубоню я, витираючи мокре волосся. Складно завести! Ледве стрималася, щоб не уточнити про стадії імпотенції.

- У тебе є старший брат?

- А що ви так напружилися, містере Флеш? Побоюєтеся, що хтось буде за мене мстити? На жаль, ані старшого, ані молодшого брата немає, хоча завжди хотілося мати братика. Можна подати мені мій одяг? Ризикну залишитися занудою в мокрих трусах, так що розважально-принизлива сцена скасовується.