Глава 2

- Навіть хвилини не можеш приділити другові сім'ї? - одне клацання пальцями і дресирована охорона, надівши навушники, розвертається спиною, типу залишаючи мене на одинці з Рубеном. Друг сім'ї, теж мені. Ще скажи, що названий батько. Значить, зібрався ставити делікатні питання. І якщо я не збрешу що-небудь правдоподібне – отримаю на горіхи. 

- Про що ви розмовляєте з Мією? Що її турбує? Мені б хотілося бути в курсі проблем моєї дочки, адже я єдиний, хто любить її настільки сильно та віддано. Але чомусь зі мною вона розмовляти відмовляється, вередує, як завжди. Хоча я впевнений, що з тобою Мія ділиться кожною своєю шаленою думкою, - все, я під прицілом цих чорних очей, які мають властивість знищувати своїм зміїним поглядом. Вся його увага зосереджена на мені і мене потихеньку починає коробити, навіть фізично відчуваю, як ломить спину та викручує ноги. Рубен вмів дивитися так, що його жертва починала відчувати, як горить шкіра. Жахлива людина, наділена багатством та владою. І справа навіть не в тому, що він мусульманин, як дехто вбачав причину саме в цьому. Ні, віросповідання тут ні до чого, деспотом потрібно народитися, а гроші просто відшліфували його.

- Та нічого такого серйозного ми не обговорюємо. Так, дурниці лише. Серіали, плітки про симпатичних акторів. Мода і всілякі дівчачі примочки, типу того, як доглядати за шкірою чи волоссям, - видала я, не моргнувши й оком. - Ніяких змов, містере Таджі. Дуріємо та мріємо.

- А хлопці? Ви розмовляєте про чоловіків, Дженніфер?

Трясця ж твоїй матері! Знущається він або перевіряє мене?! Адже він розумний, як диявол і в три рази підступніший за всіх чортів з пекла.

- Було б дивно, якби дві дорослі дівчини не базікали про чоловіків, - сміливо дивлюся йому в очі. - Яка зовнішність подобається, якими рисами характеру повинен володіти обранець і що хотілося б бути коханою. Але ми швидше розмірковуємо, тому що досвіду спілкування з чоловіками у мене кіт наплакав, а Мія взагалі незайманий лотос, в очікуванні свого обраного сонцеликого пана.

- Іронізуєш? - його права брова злегка смикнулась. Він вислухав мене з таким холодним виглядом, ніби я йому список продуктів, який потрібно купити додому, зачитувала. - Ти завжди була для Мії хорошою подругою. Але люди нашого кола не заводять друзів, ми сповідуємо принцип використання людей, і моя дочка вихована на цих правилах. Була б ти розумнішою та відвертішою зі мною, Дженніфер – вже купалася б в грошах. Мені все зрозуміло, можеш йти. Народжений убогим на трон не зійде!

Мене трясло до самого будинку! Це був улюблений прийом Рубена Таджі – переконати людину у власній нікчемності, а потім змусити зненавидіти своє життя. Самозакоханий божок! А ще щиро дивується чому власна дочка так до нього ставиться! 

Забравшись під ковдру на своєму вузькому диванчику, кидаю Міє повідомлення:

«Містер Фу підкараулив мене за рогом. Мене майже катували, так сильно містер Фу печеться про свою принцесу. Після, як зазвичай, у мене кинули лайном та благословили жебракувати. Видали ту нісенітницю, Міє. Придумай щось більш невинне. Влаштуй аукціон для фетишистів, любителів несвіжої білизни)))»

На додачу відправляю їй купу смайлів та картинку, де міцно обіймаються кумедні панди. «Містер Фу» - цю кличку Мія вигадала для свого батька коли їй було десять, ми й досі іноді називаємо його так позаочі. Збираюся дочекатися відповіді, але сон зморив мене раніше.

…Боже, а вранці! Чому у мене таке відчуття, що вночі мене хтось розбирає, а вранці збирає похапцем і як попало? То обидві ноги ліві, то руки з дупи. Вилітаю стрімголов навіть не поснідавши, ніколи! Сьогодні у мене перший робочий день в супермаркеті будівельних товарів. Я і будматеріали - це, звичайно, поняття які абсолютно не перетинаються і навіть не паралельні, але я рішуче налаштована навчитися розбиратися в цвяхах, мотузках, дошках, сухих розчинах і ще в сотні найменувань.

Менеджер мені не сподобався відразу. Він навіть рота не встиг розкрити, а мені вже противно. Ну, не знаю, у добрих та чуйних людей не буває такого презирливого виразу обличчя і сальних очей. А ще він постійно облизує свої губи. І з трьох новачків школу молодого бійця він чомусь вирішив влаштувати саме мені.

«Тупоголова вівця» – це було саме м'яке, що я почула від нього на свою адресу за пів дня, і як я винесу другу половину – я вже навіть не уявляю.

- Досить розсиджуватися! Вчися жувати швидше! - увірвався він через три хвилини з відпущених мені десяти на обід. - І нема чого на мене очиська свої викочувати! Такими темпами ти стажування не пройдеш! - поки він все це кричав, чотири рази лизнув нижню губу, почервонів та пару разів помацав бляшку свого ременя. Ось кого зібрали не з тих запчастин.

- Який мерзенний тип, - тихо зітхаю собі під ніс, доїдаючи бутерброд, коли за ним вже зачинилися двері.

- Зі Стівеном можна порозумітися, якщо підхід до нього знайти, - зауважує мені одна з касирів, яку теж відпустили на обід.

- Який ще підхід? - зображую огиду, швидко переглядаючи нові повідомлення в телефоні. Хм, дивно. Мія так і не відповіла, хоча повідомлення доставлено, прочитано, але реакції нуль. Невже образилася, що я вчора не залишилася у неї ночувати?

- Ти ж дівчина, - смикає плечем касирка, радісно сьорбаючи щось зі своєї мисочки. - А жінки влаштовані так, що вони здатні приручити будь-якого чоловіка.

- Воно не чоловік, - спокійно заперечую я.

- Дурна ти. Стів працює тут давно. І тих, хто з ним ласкавий - він не ображає. У нас в колективі є й самотні жінки, і не всі молоді, але він ніким не гребує, а навіть премію нараховує ...

- Так, стоп! Не потрібно далі. Мені і без цих подробиць жити страшно. Дякую за пораду, але я ще не настільки зневірилася і до потворної старої діви мені ще далеко, щоб заради премії ублажати це непорозуміння в кутку на складі! Не дай боже цей слинтяй розпустить руки – я подам скаргу за домагання!

- Тобі не дозволять, і ніхто тебе не підтримає. Свідком ніхто не піде, тому що всіх все влаштовує, а кому не подобається той тут довго не затримується. І до всього Стівен син генерального директора.