І

…Ця історія не стільки трагічна, скільки пафосна… Вона про кохання з домішкою смутку й болю, перемащена глазур’ю довіри та вмінням віддано любити. Просто… відкрийте своє серце, щоб повністю ввібрати в себе тільки солодкі миті, які описують прості чорно-білі літери…

Я навчався в звичайній середній школі, не для обдарованих дітей. Для простаків наразок мене. Я часто після уроків, коли всі кабінети були наповнені солодкою музикою тиші, блукав і вивчав невигадливі предмети, що тулилися на припорошених пилом стінах…

Одна дівчинка з молодшого класу ходила за мною. Вона мені подобалася, але як друг. І серед цієї тиші я почув звук тонких струн… вишуканий плач скрипки, немов Аполлон перебирав тонкими пальцями струни золотої ліри. Я підійшов до дверей класу музики… і крізь замкову щілину почув цю мелодію…. ожилі струни скрипки… О, якою ж солодкою була ця музика…. розпахнулися двері… вийшла вчителька і… дивовижна дівчина майже моїх років,… світле волосся, мов у ангела…. красиві небесні очі,… а в її руках — скрипка… вона грала на ній… так… тільки-но….

Я провів її поглядом…. і подумав… «На цю дівчину чекає блискуче майбутнє…» Так…. вона вправно володіла цим музичним інструментом…. а я… а що я? Незадовільно! На мене чекає будівництво або підвал із пляшкою горілки….

Я склав іспити… вступив до інституту…. часто думав про неї,… про ту дівчину…. крізь роки… навіть іноді ночами… у маренні… уві сні відчував, як вона перебирає струни… як смичком створює витончену мелодію душі…. і відчув, що моє кохання до неї зростає…. до музики…. і до дівчини….

Я став банкіром. Гроші. Дівчата. Кар'єра. Мене це все не тішило. Я прагнув одного — ще хоча б раз почути дивовижну мелодію скрипки… побачити її… дівчину моїх мрій….

Я дізнався, що та дівчина виїхала в маленьке місто… за сорок кілометрів від Нью-Йорка…

Набравшись сміливості, я сів у потяг…. приїхав у якесь занедбане місце… пристанище розпусти й пияцтва…. Дізнався, що «дівчина зі скрипкою» зараз працює на автостанції…. але в цей день її там не було…. Леді, що сиділа за «пультом», повідала мені її адресу…

Вступивши на огидну й брудну дорогу, я підняв руку… як не дивно, але біля мене зупинилася навчальна машина…. За кермом був молодий хлопець і вусатий інструктор…. Я сказав водієві: «Волт-стріт 1414…» Я приїхав за вказаною адресою… перед моїм поглядом з'явилася вельми горбата конура обшарпаного вигляду… у двері будинку ломився худий п'яний хлопець у порваній сорочці й штанах… Я сказав хлопцеві, щоб той відійшов від дверей,… але він почав чинити опір… тоді я взяв його за комір і штовхнув на дорогу… зайшов у двері… усюди розвішана волога білизна…. прання…. мене зустріла повна жінка зрілих років… вона мило посміхнулася й запитала, чи ломиться п'яний хлопець у двері? Я відповів, що прогнав його. Вона сказала, що… «Це до нашої Лізи він залицяється…» Лізи …. подумав я…. так… це та дівчина…. «дівчинка зі скрипкою….» Я запитав… «де Ліза…» І тут з'явилася вона…. та дівчина…. з красивим обличчям…. засмаглим і стиглим…. я впізнав її… минуло стільки років… але я впізнав…. я підійшов ближче…. вона посміхнулася мені…. я взяв її обличчя в долоні й поцілував… цілував її щоки… вії… губи… і тихо повторював…. «моя дівчинко зі скрипкою….»

Боже… я зайшов у її кімнату… маленьку кімнатку сірого кольору… облезла фарба на стінах… старі стільці… стіл… прання під стелею… я обняв її й запитав… «а як же твоє майбутнє….?» вона лише відповіла: «ось воно…» і вказала рукою в дальній куток кімнати… там стояла стара дерев'яна скрипка з гнилим смичком… декілька струн кучеряво стирчали в різні боки… знаєте,… я заплакав… а адже її майбутнє стояло в кутку, припорошене пилом….

Я запитав дівчину… «скільки вона заробляє на своїй станції….?»… і, жахнувшись тим, що кілька доларів для неї — «гора золота», запропонував працювати секретаркою у своїй фірмі…. але… у її обов'язки входитиме лише одне — дарувати щоранку ніжний поцілунок… натомість я дам їй багато грошей, багато уваги і… обручку для укладення шлюбу….

У кімнату зі скрипом вривається той п'яний хлопець… говорить мерзенності… у його руках ніж… він кидається на мене… ранить руки… і по них одразу ж течуть струмочки яскраво-червоної крові… я швидко перехоплюю ніж і встромляю вістря хлопцеві в живіт… через кілька хвилин поліція забирає пораненого,… а дівчина ніжно перев'язує мої руки.. цілує їх і каже… «вибач, що не помічала тебе за покривалом музики…»…