V

Майже на кожному каналі по телевізору в новинах розповідали про негоду, яка вкривала холодною сніговою ковдрою всю територію України. Давно не було такої лютої зими. Навіть вулиці не встигали розчищати. Снігова буря змушувала людей залишатися вдома, скасовуючи всі справи, а водії не наважувалися виїхати, аби не потонути у величезних кучугурах снігу.

Ближче до ночі змучена Віта перевірила електронну скриньку. Засвітилося нове повідомлення про омріяні курси шиття. Та, прочитавши його, дівчина зовсім опустила руки. Їй відмовили – не залишилося вільних місць.

Сльози рікою потекли по щоках. Неприємності били по дівчині, немов її хтось зурочив.

Набравши номер подруги, Віта повідомила:

– Завтра вже Святвечір, але я не піду колядувати з друзями. І святкувати теж не залишуся, бо настрій зовсім не святковий. Та й з Вадимом не хочу бачитися.

– Навпаки! Одягни коротеньку сукню, нафарбуйся. Нехай він побачить, кого втратив! Не дарма ж ми по магазинах бігали. А в ніч перед Різдвом завжди трапляються дива, тож все прийде до ладу. От побачиш!

Віта голосно зітхнула:

– О-о-о, зараз почнеться: загадай бажання і таке інше…

– Сама знаєш.

– Не буду сподіватися на це. Краще приготую щось смачненьке і чекатиму тебе в гості. Хіба нам хтось потрібний? Розкоркуємо пляшку сухого вина, порозмовляємо на дівочі теми, як тоді, коли ти залишалася у мене на ночівлю.

Подруга на якийсь час замовчала, а потім відповіла:

– Е-е-е-е… Хіба я тобі не сказала? Мій хлопець вже запросив мене до себе, тож… Я йому пообіцяла. Напевно, навіть колядувати не піду.

– Супер! Сходжу до бабусі на Святвечір, а після того вкладуся спати! Веселіться!

Віта нервово кинула слухавку та обійняла себе за коліна.