Глава 22. Нитка долі

Пошуки надійного перекладача з італійської мови виявилися для Дениса справжнім випробуванням. Його шеф, Дем’ян Артурович Войнаровський, після тієї фатальної автокатастрофи став настільки суворим, вимогливим і жорстким, що звичайні резюме з інтернету Денис навіть не наважувався йому показувати. Для такої серйозної партнерської угоди потрібен був фахівець вищого ґатунку, який не просто знає мову, а розуміється на тонкощах юридичних документів, відчуває фінансові підводні камені та приховані махінації.

Зневірившись знайти когось самотужки, Денис вирішив звернутися до елітного Центру перекладів «Манускрипт і медіа», який спеціалізувався на роботі з рідкісними архівними документами та різного рівня складності перемовинами.

— У нас є ідеальний кандидат під ваші жорсткі вимоги, — впевнено відповів директор Центру, вислухавши помічника. — Вона прийшла до нас нещодавно, але вже здійснила справжній лінгвістичний фурор у кількох великих проектах. Вивчіть анкету.

Він підсунув Денису  папку. Відкривши її Денис застиг, гарячково перечитуючи рядки: Коваль Лада Олексіївна. У графі «володіння мовами» значився неймовірний, майже нереальний для однієї людини список: англійська, німецька, італійська, латина, угорська та рідкісні старослов’янські діалекти. Особливо вражало те, що вона вміла однаково віртуозно працювати зі старовинними документами так само , як і з сучасними. Вражений та окрилений таким успіхом, Денис схопив папку і майже бігом кинувся з кабінету поспішаючи до свого боса, аби той особисто затвердив її кандидатуру.

Кресомир у цей момент стояв біля панорамного вікна, звичним жестом затиснувши кулаки за спиною. Його душу випалював розпач, а думки про невідому долю сина Ратомира не давали дихати.

— Дем’яне Артуровичу, я знайшов її! — з порога вигукнув Денис, важко дихаючи. — Центр перекладів «Манускрипт і медіа» надав нам унікального спеціаліста. Вона досконало знає італійську, латину та купу всього іншого. Її звати Коваль Лада Олексіївна. Ось її анкета, подивіться!

Почувши ім'я «Лада», Кресомир різко, мов від удару меча, розвернувся на місці. В ту ж саму секунду по всьому його «новому» тілу розлився шалений, нестерпний магічний жар. Кров закипіла в жилах, а серце під чужими ребрами болісно, судомно стиснулося в якомусь дикому, містичному передчутті.

Він вихопив папку з рук помічника. Погляд бігав по рядках. Прізвище «Коваль» та по батькові «Олексіївна» були йому абсолютно незнайомі, адже у його давньому середньовічному світі людей іменували зовсім інакше. Розум підказував, що це може бути просто збіг, звичайна тезка його коханої дружини. Але вогняна душа правителя, яка пам'ятала кожну іскру їхнього спільного життя, шалено кричала про зворотне. Цей жар у грудях не міг бути помилкою.

— Затверджую, — залізно, стримуючи тремтіння в голосі, промовив Кресомир, не підводячи очей від паперу. — Домовся з Центром. Вона повинна бути на переговорах з італійцями наступного тижня. Сплати будь-який гонорар, який вона зажадає. Вільний.

 Здивований такою реакцією боса, Денис швидко зачинив за собою двері,  а Кресомир миттєво схопив телефон:
— Олеже! До мене в кабінет. Бігом!

Керівник служби безпеки з'явився за лічені секунди. Кресомир жорстко жбурнув йому на стіл скопійовану анкету жінки. Його темні очі вперше за довгий час палахкотіли справжнім, небезпечним багряним полум'ям володаря Хуста.

— Олеже, — тихо, але з такою силою, що у керівника служби безпеки пройшли сироти по спині, прогримів Кресомир. — Офіційно ця жінка йде до нас як перекладач на зустріч з італійськими партнерами. Але мені цього замало. Збери мені всю, чуєш, абсолютно всю і навіть більше інформацію про цю Коваль Ладу Олексіївну! Мені потрібен кожен її крок, кожна деталь її життя до найменшої дрібниці. Виконуй!

Олег зосереджено кивнув, забираючи папери:
— Буде зроблено, шефе.

Кресомир  повернувся до вікна  важко дихаючи. Надія, яка ще годину тому здавалася згаслим попелом, спалахнула в його серці новим, нищівним вогнем. Нитка долі нарешті натягнулася.