Глава 39. Таємниці розкриваються.

Зрозуміло, що мешканка Призоння, неймовірної вроди жінка, не проста людина. Рятівницею Алевтини виявилась сама Королева дріад. Втім, дівчину це вже не особливо дивувало.

- Ауріка, - повторила Алька.

- Гадаю, ягід ти не наїсися, - констатувала факт королева. - Це мені достатньо жмені, щоб не відчувати голоду. Я виросла на тутовому дереві. І встановила час так, щоб щодня достигали нові ягоди. Але тобі потрібна більш міцна їжа, я права? Я подумаю над цим. А поки послухаю твою розповідь.

Приховувати Альці було нічого, незнайомка допомогла їй і цілком викликала прихильність до себе, тож дівчина розповіла в скороченому вигляді все, що з нею сталося. Слухаючи, красуня то хмурила брови, то хитала головою, то розуміюче кивала, здавалося, вона розуміла навіть більше, ніж розповідала їй дівчина.

- А прийшла до тями я вже у вашому зеленому наметі, - закінчила розповідь Алька.

- Ось яка в тебе цікава історія, Алевтино, - кивнула Ауріка. - Тепер мені багато що стає зрозумілим. Я розповім тобі все, що зможу, а тобі судити. Що ти знаєш про бога на ім'я Хрос?

- Тільки те, що до Вибуху він об'єднував навколо своїх земель усі народи і мудро правив ними. А потім щось сталося, ніхто не знає, що саме, і він загинув, а утворилися Зона, Призоння і Позазоння.

- Так, Хрос був мудрим правителем. Припинити Великі Війни й об'єднати під своїм началом народи - це треба було вміти. До нього цього не вдавалося нікому. Більше тисячі років правив він Великою країною розумно і справедливо. Він навчив народи жити мирно, співпрацювати, торгувати і це виявилося набагато вигідніше, ніж воювати. Війни сторіччями виснажували ресурси і знищували цивілізацію. За час миру народи зміцніли, швидко розвивалися і розбудовувалися. Хрос створив у давні часи людство, але, ставши королем, допомагав і сприяв процвітанню усіх рас за допомогою магії. Природно, за всім встежити і все тримати під контролем йому одному було складно. Ні, він прекрасно з усім справлявся, але втомився. Йому були небхідні помічники. Оскільки Хрос створив людське плем’я за власним образом, то став брати собі дружин із людей. На відміну від нього, безсмертного, дружини проживали свій людський вік і помирали, залишаючи йому сина або дочку. За тисячу років у нього було всього сім дружин. Одна виявилась бездітною, а решта шестеро подарували йому трьох дочок і трьох синів, яких за їхнім статусом можна назвати напівбогами. Дорослішали вони повільно, не так як людські діти, і бог міг приділяти вихованню кожного достатньо часу. Він вірив, що добре виховав своїх дітей і мріяв зробити їх своїми вірними помічниками. Але він прекрасно пам'ятав, що відбувалося зі світом, коли в ньому мешкали рівні за силою боги. Дехто навіть стверджує, що це були рідні брати і сестри Хроса, але ніхто не може зараз знати цього напевно. Кожен прагнув захопити владу над усіма народами і стати єдиним, що призвело до століть кровопролитних війн. У результаті цього найбільшого протистояння Хросу вдалося вигнати з нашого світу інших богів і взяти владу у свої руки. Він побоювався, що, віддавши всі знання й уміння в руки своїх дітей, він підніме їх на таку саму висоту,  вони можуть забажати влади, і світ знову буде занурено в безодню воєн. Тому він кожному зі своїх дітей відкрив тільки частину своїх знань, передав тільки частину своєї магії. Таким чином, він передав старшій дочці Фреї знання трав і зробив її найвправнішою цілителькою.

Алька ахнула мимоволі. Бабуся Фрея, що витягла її у цей світ і врятувала від смертельної хвороби – донька самого бога! А Ауріка продовжувала:

- Сильний самолюбний Драго став Повелителем Драконів і господарем гірських масивів. Я - королевою лісових жителів: ельфів, дріад та інших. У володіння Актара були передані мешканці морів. Крісті отримала у своє розпорядження гномів і повні скарбів надра землі. Грей став Повелителем звірів і кентаврів. Хрос розділив землі навколо своєї обителі на шість секторів, він розділив їх між своїми дітьми та їхніми народами. Він сподівався, що кожен потребуватиме знань інших, і вони доповнюватимуть одне одного, допомагатимуть один одному, не намагаючись піднятися над іншими. Він помилився. Кілька століть усе було так, як він і мріяв. Діти Хроса посилено займалися своїми землями, розвивалися у своїх сферах і працювали над процвітанням своїх народів. Ми жили дружно, часто зустрічалися, провідували батька в його резиденції, щоб попросити поради чи похвалитися своїми успіхами. Хрос потроху зменшував свій контроль над країною, передаючи кермо влади в руки дітей, нарешті, він міг хоч трохи відпочити від постійних клопотів. Іноді навіть дозволяв собі відлучитися на кілька днів, щоб здійснити подорож в один із сусідніх світів, гадаю, що відвідував він і твій світ, Алевтино. Але, незважаючи на це, вузди правління Хрос продовжував тримати у своїх міцних руках і не раз, коли треба було ухвалювати рішення, він, незважаючи на аргументи, які приводили його діти, одноосібно проголошував: "Я сказав так!". Він зовсім не був тираном, він був мудрим правителем і турботливим батьком, але діти часто не розуміють цього. Дітям хочеться самостійності, свободи, щоб ніхто їм не вказував, як жити... Він занадто вірив нам, занадто покладався на нас, а ми його зрадили. Ми знали, що добровільно він не поступиться нам владою, і вирішили його знищити, позбавити магії, і самим правити Великою країною, дружно і разом. Не знаю, як я погодилась на цей крок. Я любила батька, але була молодою і дурною. Утім, не буду себе виправдовувати. Я зробила помилку і несу гідне покарання. Ми потай виготовили шість чорних дзеркал у зріст людини. Ці дзеркала мали здатність витягувати магію. Ми збиралися оточити ними батька і тримати їх, поки він не втратить свої сили, тоді він став би, як звичайна людина, думали ми, і дожив би свої дні, не заважаючи нам правити країною. На жаль, той, хто зрадив раз, може зрадити й інший. Ми стали недовірливими, розсилали своїх шпигунів по інших народах. Так нам стало відомо, що зміюка Фрея збиралася після поразки Хроса отруїти всіх нас  отрутою, яку вона додала у вино. Ним вона збиралася пригостити всіх нас. За це її тепер так не люблять інші. Сталися й інші неприємні події. Посварилися Актар і Крісті, які були до цього коханцями.