Глава 27. Ти – моя сестра!

Після сніданку Крісті повела гостю до своєї скарбниці. У Альки очі розбіглися. Вона ніби потрапила до казкової печери Алі Баби. З десяток величезних скринь були до країв наповнені злитками золота й срібла, великими самородками, необробленим дорогоцінним і напівдорогоцінним камінням, обробленими самоцвітами. Окремо стояли великі та маленькі скрині та скриньки з уже готовими прикрасами. Перстні, сережки, підвіски, кольє, кулони, намиста, пояси, діадеми, ручні та ножні браслети, вінці та корони… Найрізноманітніших стилів та кольорів, то скромні, то до непристойності розкішні, то грубо оброблені, то витончені, масивні та ажурні, чоловічі та жіночі. На стінах висіла різноманітна зброя, прикрашена коштовним камінням та цінними металами. Альку зацікавив невеликий кинджал у розкішних піхвах, інкрустованих соковитим червоним та малиновим камінням.

- Невже рубіни? - Дівчина ніжно погладила зброю.

- Дивна ти, - м'яко посміхнулася Крісті. - Тут стільки неймовірно гарних прикрас, а ти потяглася до кинджала. Так, червоні – справжні рубіни, а рожеві – турмаліни. Око у тебе – алмаз, цей кинджал, дійсно, цінна річ. До речі, дуже давня зброя, викувана навіть не гномами, а гіперборейцями, які переселилися в наші краї в незапам'ятні часи.

- Треба ж, а на вигляд, як новий.

- Гіперборейці принесли в наші краї багато чудес, але, на жаль, війни поховали навіки їхні таємниці. Нині ніхто не вміє виготовляти таку зброю. Подобається? Бери.

- Ні, я не можу… Це надто дорога річ, надто цінна!

- Немає нічого дорожчого за сестру, немає нічого ціннішого за нашу дружбу. А в мене поглянь скільки всього ще. Що мені робити з ним? Милуватись? Так я вже намилувалася. Знаєш, у володінні багатствами найприємніші моменти отримання. А тепер, коли воно лежить тут купами, без діла… Рік за роком мої вірні гноми приносили мені дари. Та, якби вони повернулися, я б з радістю віддала майже все для будівництва міст у горах та відновлення колишньої слави мого народу…

- Можливо, колись кордони впадуть?

- Я мрію про цей день усі ці довгі роки, - очі Крісті спалахнули і погляд став відсутнім, наче вона вже бачила ці нові підземні міста, заповнені низькорослими серйозними гномами.

- І що для цього потрібно?

Господиня задумливо покусала губу.

- Ніхто не знає. Але розгадка має бути, і вона знаходиться в Зоні, куди ні я, ні Фрея, ні Грей не можуть ступити й кроку... Гаразд, годі про сумне. Візьми ще ось цей пояс, щоб причепити кинджал, адже ти не будеш постійно носити його в руці. А мені щось журно стало, і для заспокоєння я хочу з'їсти тістечко.

Алька здивовано подивилась на подругу. А Крісті одягла на голову золотий вінець із великим прозорим каменем у центрі.

- Це моє тістечко, - пояснила вона. - Алмаз має чудову потужну енергію, тільки треба вміти її взяти, інакше він може забрати і ту, що була у людини. Так буває зі слабкими людьми, тоді на них обрушується купа проблем і вони втрачають усе: багатство, здоров'я, кохання, іноді життя. Сильній людині алмаз допоможе стати ще сильнішою, досягти влади та виконати найпотаємніші бажання. Золото саме по собі є потужним джерелом енергії, до того ж воно - прекрасний провідник і полегшує передачу сили від каменю до людини або мага. Тому я називаю цей чудовий вінець моїм тістечком. Бачу, ти дивишся на мене недовірливо, але, повір, магія каміння діє. Вона наближає мене до реалізації моїх мрій. Не так швидко, як хотілося б, хай обхідними шляхами, але одного разу всі нестиковки зійдуться, всі дороги перетнуться, зірки стануть у небесах так, як треба, і я потраплю на вершину успіху.

- У тебе і так вже всі багатства світу.

- О, так. Багатств у мене аж занадто. Тепер я жадаю влади, обожнювання, визнання… Я народжена бути королевою!

- А кохання? Ти не чекаєш від долі кохання?

- Я не вірю в кохання, - Крісті немов згасла в одну мить, немов свічка, яку задули.

- Значить, у твоєму житті вже були стосунки із чоловіком, і вони розчарували тебе?

- Не те слово. А ти прониклива, сестричко. Але я не хочу зараз згадувати. Я змусила своє серце забути...

- Хіба можна змусити серце забути коханого? Це все одно, що змусити його не битися.

- Серце має битися заради гідного. А не заради того, хто зрадив, хто поставив свої амбіції вище за кохану жінку.

- Але ж і в тебе, Крісті, амбіції чималі.

Господиня криво посміхнулася:

- Колись я була наївною та довірливою… Але тепер знаю, що слід думати лише про себе та ставити свої інтереси на перше місце. Вибач, сестричко! Я мала на увазі зараз тільки чоловіків! Ти і твої інтереси стоять поряд з моїми і аж ніяк не нижчі! Запам’ятай, ти – моя сестра!

- Я розумію. І все ж таки… Ти обпеклася один раз на молоці, тепер і на воду дуєш. Не можна судити через одного чоловіка про всіх. Не слід ставити хрест на почуттях, вони можуть відродитися.

- Я багато років замкнена у цих стінах! Усі мої почуття померли за цей час!

- Або заснули. І можуть прокинутись будь-якої миті.

- Ні. Я лише хочу повернути гномів, зосередити у власних руках владу, бути обожнюваною усіма королевою, і правити довго та щасливо.