Глава 14

— Подруго, навіть не віриться… Невже зуміла зцілити людину від магії темних? — приголомшена Зіраїда й досі здивовано хитала головою, дівчата після насиченої прогулянки містом повертали на запряженій кентавром підводі до академії.

— Якщо відверто, я й сама не сподівалася, але… — радісна усмішка застигла на обличчі Марвелії, у світлі вуличних магічних ліхтарів завзято блищали карі очі. — Зуміла…

— І той сад… Напевно, витратила чимало магії, чи не так? — Зіраїда запитливо зіщулилася.

— Те все дурниці, відновиться, — Марвелія махнула рукою, хоча досі відчувала в тілі слабкість. Можливо, сагріра й мала рацію, коли радила звернутися за додатковою, сумісною магією до стихійника води, та навіть не обов’язково до Вардена, але дівчина вважала, що її організм впорається самотужки, за місяць енергія повинна цілком відновитися.

— Жахливо… Хтось намагався вбити сагріру Пармалон за допомогою темної магії, схоже, в Її Стихійності чимало ворогів… — Зіраїда понуро й тривожно насупилася. — На щастя, подруго, ніхто не постраждав, крім того охоронця… і тварин сагріри шкода, бідолашні пташечки… — скрушно зітхнувши, задумливо глипала на вечірні краєвиди столиці.

А вранці розпочалися заняття. Відпочилі й бадьорі після канікул студенти носилися коридорами академії, поспішаючи до аудиторій. І так були одержимі жагою до знань, як не воліли запізнюватися й порушувати дисципліну.

Марвелія зачаїлася за останньою партою, попереду перше заняття з магії води. Поруч умостилася Зіраїда та уїдливо гигикнула, шторхнувши ліктем напружену подругу в бік.

— Зараз прийде твій коханий Варді… — жартома прошепотіла у награному страху й водночас давилася тихим, знущальним сміхом. — Зайде і скаже: «Я тебе хочу, Веллі, роздягайся…»

— Зіррі, досить! — злісно шикнула крізь зуби Марвелія й залилася багряним рум’янцем. Саме цієї миті в аудиторію увійшов гер Варден.

— Вітаю, стихійники! — від хрипкого, низького чоловічого голосу Марвелія мимоволі здригнулася, якась дивна реакція на цього мага, схоже, неабияк хвилювалася через ту неприємну розмову в маєтку Пармалон. За передньою партою сиділи Вітор з Райсом, син сагріра навіть не обертався в бік Марвелії, очевидно, ще й досі ображався. Звісно, дівчина також показово його ігнорувала.

Як завжди, Варден здавався похмурим, цупким поглядом крижаних очей окинув присутніх студентів, які встали з-за парт, вітаючи викладача. Затамувавши подих, Марвелія опустила голову й намагалася на нього не дивитися, чомусь зрадницьки тремтіли руки.

— Отже, перше заняття в нас теоретичне, — як зазвичай, стягнув з себе плащ, шпурнув на трибуну й здмухнувши з чола русяве пасмо, яке вибилося з хвоста, покульгав до дошки. — Ознайомимося з нагріванням води за допомогою магії, — на дошці спалахували перші формули магічних сплетінь. — Отже, комбінації магічних потоків для кожного з видів енергій стихійників… Звісно, для стихійників води формули, як бачимо, доволі прості, лише два магічних потоки…

Марвелія важко зітхнула, занотовуючи формули, які для стихійників землі були доволі складними. Сплетіння аж з десяти потоків!

— Наступне заняття в нас практичне, надворі. Ці формули вам знадобляться, щоб виконати завдання, — продовжував Варден. На щастя для Марвелії, в її бік навіть не дивився, вже легше!

В аудиторії панувала тиша, студенти напружено записували формули. Раптом хтось підняв руку.

— Якесь питання, стихійнику? — Варден запитливо вигнув брову.

— Гере Вардене, вибачте… — парубок нерішуче здійнявся й кахикнув, переминаючись з ноги на ногу. — Моє запитання трохи не за темою, але… хотів де-що спитати про магію темних… звідки вона з’являється і як з нею боротися?

— Магія темних… — суворе обличчя Вардена враз застигло, мов кам’яне, погляд зіщулених очей зробився задумливим через власні, жахливі спогади про цю руйнівну напасть. — Сідайте, стихійнику, — кволо махнув рукою. — Про магію темних духів більше дізнаємося на старших курсах, а зараз лише хочу сказати, що ця енергія не з’являється сама. Магія темних в нашому королівстві під забороною, але інколи нерозумні стихійники вдаються до неї за допомогою певних заклинань і ритуалів та вивільняють з паралельного світу Темряви, порушуючи межі між світами… Сила цієї енергії спрямована на руйнування, на вбивство усього живого та водночас може зміцнювати магію того стихійника, який звертається до темних духів, але бодай одна несуттєва похибка чи помилка під час ритуалу і духи темряви можуть знищити того горе-стихійника, або того, хто перебуватиме поруч… — Варден напружено стиснув пальцями свою палицю, на яку спирався, а Марвелія здійняла голову й відчула за кригою чоловічого погляду роздираючий відчай, неначе ця важка тема неприємно сколихнула його душу. І треба ж було тому студенту саме зараз запитувати про кляту магію темних і псувати настрій не без того сердитого гера Вардена, ба більше, перед важким практичним заняттям!

Після того, як пролунав дзвінок, студенти схопилися на ноги й кутаючись в теплі плащі, попрямували надвір, до невеличкого майданчика поблизу головного корпусу, де проходитиме практичне заняття.

Асистент Вардена вже підготував для студентів кристали льоду, які встановив для кожного в окремому, скляному посуді на підвищеннях. Розгорнувши конспекти, зосереджені стихійники глипали на формули сплетінь потоків та на ті кристали, завбільшки у футбольні м’ячі.

— Отже, керуючись записаними вами формулами та за допомогою власної магії ви повинні розморозити ці кристали, перетворити на воду, — спираючись на палицю, Варден застиг посеред площі. Насупивши брови, обвів цупким поглядом напружених стихійників. — Хто виконає завдання, може бути вільним на сьогодні.

Звісно, студенти відразу взялися до роботи, воліли якнайшвидше опинитися в теплому приміщенні академії. Стихійники води впоралися швидко, за допомогою магії і формул розтопили кристали, перетворивши їх на воду. Магам вогню заборонялося використовувати їхню рідну енергію нагрівання, доводилося мучитися зі складними сплетіннями.