Глава 14 Тінь минулого

Сонце ледачо ковзало по небосхилу, малюючи золотисті смуги на спокійній воді озера. Рік і Кейт сиділи на пірсі, їхні ноги бовталися над водою. Вони мріяли про майбутнє, про спільне життя, про те, як все змінилося на краще. Але ідилію раптово перервав дзвінок телефону. Це була подруга Кейт, її голос тремтів від хвилювання.
– Кейт, ти не повіриш! – вигукнула вона. – У новинах сказали, що президент утік із в'язниці!
Серце Кейт завмерло. Вона відразу згадала той жахливий день, коли знайшла тіло матері. На дзеркалі в ванній кімнаті було написано кров'ю: "Я повернувся. Я буду вбивати, допоки ти мене не зупиниш".
– І це ще не все, – продовжила подруга. – Кажуть, що він убив твою маму.
Світ навколо Кейт почав розмиватися. Вона відчула, як її охоплює паніка. Здавалося, що все її життя обернулося жахливим кошмаром, від якого неможливо прокинутися.
Рік, помітивши зміну в обличчі Кейт, обійняв її міцніше. Він знав, що цей день змінить все. Він пообіцяв Кейт, що зробить все можливе, щоб знайти вбивцю її матері і помститися за неї.
Вони повернулися додому в гнітючій тиші. Телевізор невпинно транслював новини про втечу президента. Його обличчя, спокійне і впевнене, дивилося на них з екрана. Кейт відчувала, що цей чоловік знає щось таке, чого не знає ніхто інший.
Рік почав власне розслідування. Він перерив усі старі справи, пов'язані з вбивством матері Кейт, але нічого нового не знайшов. Поліція також вела розслідування, але їхні зусилля були марними. Здавалося, що вбивця назавжди зникне в тіні.
Кейт і Рік вирішили діяти самостійно. Вони почали шукати будь-які натяки, які могли б привести їх до вбивці. Вони обшукували старі фотографії, листи і документи. Кожен день був схожий на пошуки голки в стозі сіна.
Але Кейт не збиралася здаватися. Вона була готова піти на все, щоб знайти правду і помститися за смерть матері. Її очі палали незгасним вогнем, а серце було сповнене рішучості.