Р.9. Епізод 7: Завершення

Розмова з Тетрафаном, як завжди, була довгою та насиченою. Він розкривав переді мною нові горизонти, змушував замислюватися над питаннями, про які я раніше ніколи не думав, і переосмислювати все, що я знав, або думав, що знав.

Він розповів мені про Е.Т.А.-3, їхню трагічну історію, роль у створенні кірійців. Він розкрив мені таємниці Світлих, класифікацію експериментів, байдужість до доль тих, кого вони створюють. Він пояснив мені, що таке віра, розум, духовність. І, нарешті, він допоміг мені зрозуміти, що помилки — це не кінець, а початок нового шляху.

Я сидів у кріслі, дивлячись на розсип зірок, і сьогодні я бачив не лише сяйво далеких сонць. Я відчував за спиною команду, чия присутність колись утримала мене на краю відчаю. Ця команда стала моїм першим, хоч і крихким, доказом: свобода починається там, де ти визнаєш інших рівними у власній боротьбі. Відтепер кожен мій крок — не про помсту, а про те, щоб повернути всім нам право бути собою.

— Тетрафане, — промовив я, і мій голос звучав рішуче. — Куди ми прямуємо далі?

— Туди, де на тебе чекають нові відкриття, Мадо, — відповів Тетрафан. — Туди, де ти зможеш допомогти іншим. Туди, де ти зможеш змінити світ. Але спочатку нам потрібно дещо зробити. Дещо дуже важливе.

— Що саме? — запитав я, відчуваючи, як в грудях розгорається передчуття чогось незвичайного, доленосного.

— Ти дізнаєшся про все вчасно, капітане, — з помітною усмішкою в голосі відповів Тетрафан. — Деякі речі краще пізнаються не словами, а досвідом. А поки що, готуйся до нової зустрічі. Зустрічі, яка змінить усе, — хоча Тетрафан просто підбадьорював і мотивував мене, та він мав рацію.

І корабель, мов блискавка у безмежному просторі, ніс нас уперед — крізь зорі, невідоме й власні сумніви. Десь там, попереду, на мене чекала не просто пригода — на мене чекала правда. Моя доля більше не була тінню чужого експерименту. Вона ставала моїм вибором.