Частина десята. Не зліть своїх генералів

Поки люнборгська династія займалася викриттям змовників і пошуками тих, хто їх підтримав, десь у Вотані в солідному кабінеті переймалися трохи іншими справами.
- Графе! - Господар кабінету ледве стримував гнів. - Я ж віддавав чітке розпорядження, щоб ви трималися від мого ст а якомога далі! Досить з вас його мамаші. Так якого..?
- Ваша Світлосте!  Він сам прийшов з пропозицією співпраці. - Співрозмовник хазяїна кабінету намагався зберігати гідність, але з обпаленою до живого м'яса спиною горда постава давалася непросто. - До того ж, як виявилося, його матір в столиці приймали не дуже охоче. А нам потрібен був доступ в найвищі кола.
- То ви хочет сказати, що хлопчисько виявився ключовою фігурою? Графе, до вашого відома, я терпіти не можу брехню.
- Але, Вага Світлосте, що нам залишалося робити? Його Величність наказав форсувати операцію.
- Нічого, графе. Нічого. Все, що ви змогли, ви вже зробили. Провадили операцію, яка готувалася не один рік. Я залишив вам надійну базу, яку ви бездарно провалили. Я дав вам контакти вірних людей, які через вашу бездарність опинилися на плахі. Та я через пролив працював успішніше, ніж ви - на місці! Так що всі, що ви могли, ви вже зробили. Тому я ще раз питаю, якого ... ви витягли в свої справи мого сина?!
- Хлопчисько дуже хотів бути корисним, тому ми використали його для роботи з вельможами. Але ми дотримувалися максимальної обережності, смію вас завірити ...
- Смієте? То внаслідок вашої обережності ви - тут, а мій син - в тюрмі у Еріха. Ваша обережність, графе, просто вражає!
Герцог не приховував злої іронії. А графу лише і залишалося, що ховати злі погляди під опущеними віями. Він і сам розумів, що при проведенні операції було допущено помилку, але він категорично відмовлявся вважати цю помилку виключно своєю. І, тим більше, його не цікавила доля якогось-там бастарда, коли на кону стояла власна кар'єра.
- Ваша Світлосте, ну я ж не винен, що він так погано тримався в сідлі. Коли він впав, я не міг зупинитися. Ви ж знаєте розпорядження Його Величності: жоден агент Вотану, живий чи мертвий, не повинен потрапити до полону. Не повинно залишитися жодних слідів, що могли б послужити доказом нашої участь в змові ...
- Браво, графе! - Герцог не витримав, перериваючи палку промову аплодисментами. Відкинувшись в кріслі, він демонстрував готовність далі насолоджуватися виставою.
- Браво! Ви чудово виконали наказ Його Величності. Саме тому, що що ви не залишили жодної ниточки, яка може ла б зв'язати люнборгську змову з Вотаном, агенти Еріха котрий день поспіль тримають наше посольство, буквально, в осаді. А наші люди бояться виходити з дому, тому що кілька надійних агентів опинилися "під ковпаком", і противник навіть не приховує цього. І ми навіть не знаємо, за ким ще стежать потайки. Ви провалили не лише операцію, графе, а й усю нашу мережу.
Навіщо взагалі було залучати наших людей? Була ж чітка інструкція:"Нас там не було", увесь бруд - виключно руками місцевих.
- Я діяв в рамках своїх повноважень! - Не витримавши напруги, граф почав захищатися. - Король особисто наказав мені форсувати операцію, використовуючи всі наявні засоби на мій розсуд.
- Ну, що ж, вітаю вас, графе. Його Величність напевне буде щасливий почути, що ви виправдали його довіру. Правда, тепер коли нас взагалі нема засобів для проведення цієї операції. Але то - дрібниці, адже плану операції в нас теж тепер немає. Нічого проводити.
- Зате ми вияснили, що опозиція рацією пл захопленню наших сил керував принц Ерік особисто. І що він теж серйозно постраждав.
- Настільки ж серйозно, як ваша спина?
- Лікар оголосив про небезпеку для життя. - Скрипнувши зубами продовжив граф. - В околиці лишилися пара наших людей, із дрібних, хто не впав в око. Ми плануємо нанести удар королю Еріху через його молодшого сина. Кажутб, він у матері - любимчик. А вибивши з сідла Прісну, ми суттєво ослабимо і позиції Еріха.
- Чудово! - Герцог навіть не намагався приховувати іронію. - Ви посилаєте на смерть наших останніх агентів заради вбивства найменш вагомого претендента на престол. Зате зможете допекти особисто Аріані. Наші люди з Любіце доносять, що Любомир фактично заручився згодою Еріха на скорий шлюб. Ви розумієте, що це значить?
Граф лише проковтнув слину, не даючи спровокувати себе знову.
- Добре, графе, я поясню. Це значить, що Еріх готується до війни. До війни з нами. І робить все, щоб попередній договір з Любомиром став непорушною клятвою. Ми з усіх сил намагаємося вбити клин поміж Люнборгом та Фразією, а що робите ви? Ви намагаєтеся якнайбільш боляче зачепити Аріану - фразьку принцесу, я а в добрих відносинах з усіма трьома братами  Та вона завтра ж притисне чоловіка так, що той підпише будь-які угоди і дасть фразам все, що вони захочуть. А вони, в свою чергу, зайвого не попросять...
Забудьте про принца Еріка, графе! Це - наказ.
Бачачи, що співрозмовника не пройняло, герцог додав:" І запам'ятайте, якщо завтра коло нашого узбережжя з'явиться фразький флот, це буде цілком в повністю ваша вина ".
Дозволивши собі познущатися з графа ще якихось десять- п'ятнадцять хвилин, герцог врешті відпустив того показатися лікарям. Варто було дверям зачинитися, як зла іронічність злетіла з лиця герцога, наче непотрібна вже маска. Погано. Все дуже в дуже погано!
Найгірше, що граф говорив правду. Маючи певне чуття, герцог чудово відчував брехню. Цей ідіот насправді отримував розпорядження від короля через його, герцога, голову. Хто знає, чи не за монаршим наказом у змову втягнули його сина? Звичайно, бастарда ніхто ніколи не визнав бі герцогом (хоча, бували в історії випадки, коли бастарди і корону убирали). Але і того, що юнак успадкував би законним шляхом, вистачило б на все життя, довге і сите. А так, законний спадкоємець навряд чи зможе колись продовжити рід, невизнаного бастарда Еріх скоро стратить. А титул і землі відійдуть, рано чи пізно, найближчому родичу (читай, дорогому кузенові, щоб його...).
Герцог з досадою стукнув кулаком по столу. Але ж ні, Ваша Величність! Само собою, спокуса величезна, успадкувавши корону одразу звести старі рахунки. Але поганий той розвідник, з чиєї нори є лише один вихід. Не дарма ж люнборгську о колегу герцога називали Старий Лис. Треба було дещо перевірити, тому герцог опанував себе і подзвонив слузі:"Вели подати карету і приготуй придворний костюм. Їду до палацу".
З палацу герцог повернувся пізно, дуже незадоволений. Відчитав кучера, накричав на дворецького, ледве не звільнив камердінера... Потім зачинився в своєму кабінеті і наказав не турбувати хай там що. Замок затих в переляканому очікуванні. Коли господар повертався додому в такому стані, чекай біди.
Герцог же, навпаки, випустив пару і знову віднайшов здатність нормально мислити. Отже, його підозри підтвердилися. Радує одне: Його Величність виявився не лише мстивим і жадібним до чужого добра. Він виявився мстивим і жадібним до чужого дурнем. Ніколи, запам'ятайте, ніколи не слід одягати на себе артефактів покійного короля, не поцікавившись попередньо їх походженням. І, відповідно, ніколи не робіть комусь (особливо, особам при владі) артефактів, не залишивши собі можливості їх обійти.
Отже, король націлився на герцогство. Для початку, він дуже незадоволений провалом операції, наказ розпочинати яку він сам же і віддав. Віддав особисто, через голову керівника служби безпеки (поки що керівника). Ця операція рація, яку так старанно планували кілька років кращу уми Служби, повинна була стати трампліном в кар'єрі молодого і талановитого, а, головне, вірного саме цьому королю заступника. Тепер же, замість роздавати нагороди, доводилося терміново шукати, на кого б звалити вину за провал.
Причому, палацовим дармоїдам можна згодувати будь-яку казочку, повірять. Але старі кадри служби просто зараз нового главу не приймуть. Слухи всередині служби розносяться блискавично, швидше навіть, як при дворі. Постав графа зараз на очікуване місце, його просто з'їдять. А проводити повну чистку перед д початком війни, настільки дурним не був навіть цей король, інакше не став би королем.
Герцог встав і пройшовся кабінетом з кутка в куток. Цікаво, а чи не є вбивство молодшого з фон Люнборгів тією ширмою, якою спробують прикрити попередню невдачу? Можливо, можливо ...
Герцог ще кілька разів пройшовся туди-сюди, так йому легше думалося. А потім рішуче сів за стіл і почав писати на тонкому, майже прозорому аркуші. Прийнявши рішення, він не збирався давати будь-кому жодного шансу перешкодити його виконанню. Перечитавши ще раз написане, він задумався. В контексті останніх подій люнборське посольство, напевне, під посиленим спостереженням. Безпосередньо до Люнборга вісника не докинути навіть йому - найкращому повітряному магу королівства. До Люнборга - ні. А ось до Фразьких островів...