Частина четверта: Слідами давньої легенди

Здавалося, цю новину обговорювала вся околиця. Від Швінгебурга до Кранборга, від Блідерстьорпа до Горнборга… До панні Трауте фон Дюрінг приїхали свати. Одразу троє.
            В тому, що хляхетну панну з доброго роду просватали, нічого дивного не було. Більшість дівчат рано чи пізно виходять заміж, якщо, звичайно, вона не зовсім вже потвора чи жебрачка якась. І нікого не дивує. Якщо за одною панною упадають кілька неречених. Особливо, якщо панна красива і батьки дають за нею добрий посаг. Буває навіть, що сватають зовсім вже «перестарків». Особливо, якщо наречений – удівець і сам вже не першої молодості. Але щоб сталося усе і одразу, такого не буває. «Тут точно – щось непросто!» - шуміла околиця.

            Дійшла новина і до нас в Роде. Не те, щоб тут когось цікавила доля старої панни з чужих околиць. Місцевим щляхетним пані і без нашої родини було прощо поговорити. Але лист від Хельге доніс до нас новину і, разом з нею, настрої, що опанували на якийсь час околиці рідного Горнборгу.

Доброго дня, дорога кузино Агато!
В минулому листі я скаржилася тобі, шо в нас все по-простому і жодних новин. Зараз же в нас таке діється, що страшно й помислити. Вся околиця лише тим і займається, що з усіх боків обговорює нашу родину. Мені вже соромно з дому виходити, особливо у неділю, коли всі збираються на подвір’ї нашого храму. Хоч Якуб і каже, що я тепер – фон Хагеорн, тому, мовляв, нехай он Дюрінги самі своє розгрібають.

Втішає та дає мені сили витримати увесь цей вал пліток лише наша бабуся та доброта свекрухи. Бабуся (ну, ти є її знаєш) вміє з гідністю осадити найгостріші язики. А шановна пані фон Хагедорн завжди тримається поруч на великих зібраннях, проти неї найзатятіші пліткарки не підуть.  Але, все по-порядку.

Я прочитала твого листа, де ти описувала візит столичного гостя до пана барона. Уяви собі, Агато, як я зивувалася, коли виявилося, що вас теж відвідував пан Маргітсен фон дер Шпее. Виходить, ваш гість теж  родичем пані фон Хагедорн? Сама вона відповідає досить туманно, мовляв, фон дер Шпее – старовинний та чисельний рід. От тільки наш гість, чи то через далеку дорогу, чи з погляду на нашу простоту, одягався досить звичайно. Жодного марнотратства, про яке ти писала.

Пан фон Хадедорн влаштував на честь гостя невеликий родинний прийом. Там були, між іншими, мама з татом і тітки. Взагалі-то, тітоньки Ірмгард і Трауте вже ніккуди не виходять, окрім служби до храму. Їм за віком вже не годиться ходити по забавах, але його разу пані фон Хагедорн сказала, що на родинну зустріч можнаа й прийти, тут же всі свої.  

Повім тобі чесно, дорога Агато, для мене це свято видалося надзвичайно важким. Мама сердилася на тата. Тітки ображались на маму, бо перед виходом вже встигли посваритися. Бабуся, стикаючись з мамою, просто робила вигляд, що та не існує. Єдина відрада, більшу частину свята я пробігала за своїми непосидами.

Столичний гість, навпаки, виявився дуже гречним паном. Подарунки (ти про них питала) він привіз насправді чудові. Один з них – магічний охолоджувач, з яким вода чи молоко залишаються холодними навіть в найбільшу спеку. Ми тут же спробували: занурили невеличку срібну підвіску до глека і напилися чудового ягідного напою. А другий – захисний артефакт для овець. Якуб у захваті. Він сказав, що ми собі такий не зможемо дозволити, навіть якщо втричі збільшимо отару. А ще гість був дуже добрим до тіток і сестер, запросивши кожну до танцю. А діти, ті й досі питають, чи столичний пан приїде знову, бо дуже вже хочеться солодощів.

А нещодавно в околицю прибув один літній пан лицар з синами. Зупинився у храмовника і після короткої розмови з моїм свекром (ти з пам’ятаєш, що пан фон Хагедорн – наш бургман) пішов до батька. Уявляєш, Агато, наша тітка Трауте, виявляється, має магічний дар! І тепер їй особливим наказом королівського намісника велено вийти заміж за одного з синів пана лицаря. На її вибір!

Вся околиця тільки й гадає, звідки пан намісник міг дізнатися про її дар, якщо навіть в родині ніхто не здогадувався. А звідки нам здогадуватися, якщо нас ніхто ніколи не перевіряв, а дід, тато і обоє наших хлопців магії не мають? А мій Якуб говорить, що дар, непевне, побачив пан Маргітсен фон дер Шпее, коли танцював з тітонькою на святі. Він і доніс наміснику, бо люди з магічним даром завжди можуть лічити на місце і королівських службах. Мені це все дивно чути, дорога кузино, що, виявляться, жінки можуть бути для королівства такими ж важливими, як, скажімо, лицарі.

А тепер тітонька живе до весілля в домі фон Хагедорнів, бо мама весь час свариться, а тітка Ірмгард, здається, зовсім розум стратила від нервового потрясіння. А щн пан лицар привіз указ Намісника для тата, щоб виділив тьоті Трауте пристойний посаг. Навіть не знаю, який посаг пан намісник вважає пристойним. За мною, як за старшою, давали три срібних і весільну шафу, повну добра. Серед іншого, мережива, білизна тонкого полотна та інше. В нас в околиці це вважається не багатим, але пристойним віном. І то, мама все жалілася, що я з маєтку все повивезу, але татові було соромно торгуватися з Хагедорнами.

А приїжджому пану лицареві – не соромно. Він з татом так торгується, що мені аж страшно. Виглядає то так, що молодшим моїм сестрам не залишиться взагалі нічого, окрім слави, що в родині бувають маги. А сестер у мене, як ти знаєш, ще аж троє.

З одного боку, я дуже рада за тьотю Трауте, що хоч і пізно, але знайшла своє щастя. З іншого боку, мені страшенно неприємно, що через усі ці справи з вибором, магією і паном намісником, наші злидні обговорюють в кожному маєтку. Має надію, що хоч у вас з тітонькою Анною все спокійно.

З сердечним привітом,
твоя кузина Хельге

            Коли я отримала цього довгого листа я, щиро сказати, розгубилася. Звичайно. Я рада, що тітка Трауте виходить заміж. Напевне, це справді страшно, залишитися на все життя старою панною. Та ще й бідною родичкою при тітці Агнесс, якщо навіть бабуся вирішила підти до Хельге.