Ілюзія весілля

Глава 9. Злата

Дотик його гарячої долоні до моєї відкритої талії буквально обпікає шкіру крізь тонку шовкову тканину. Усе моє тіло відгукується мимовільним, ледь помітним тремтінням, але цей низький, удавано ніжний шепіт Марка над самим вухом — «Посміхайся, сонечко... ми ж шалено закохані» — діє на мене як відро крижаної води.

Він протвереджує. Я опановую себе вмить, згадуючи, заради чого я тут і скільки коштує мій провал.

Збираю в кулак усі залишки волі, випрямляю спину й натягую на обличчя ідеальну, м'яку, променисту усмішку. Усмішку жінки, яка не просто кохає, а почувається найщасливішою у світі поруч зі своїм чоловіком. Я трохи тісніше пригортаюся до Марка, імітуючи лагідну довірливість, хоча всередині все стискається в тугий вузол від божевільної напруги.

Спалахи камер осліплюють, об'єктиви клацають із шаленою швидкістю. Натовп репортерів вирує, мов розтривожений вулик, створюючи нестерпну какофонію звуків. Мікрофони тягнуться до нас з усіх боків.

— Пане Коваль! Як ви прокоментуєте вчорашню заяву Алли?! — перекрикує загальний галас один із репортерів.

— Це правда, що ви просто використали Аллу як ширму, аби приховати свою орієнтацію?! — вигукує інший.

— Хто ця дівчина поруч із вами?! Ви зраджували Аллу з нею?! Це ваша таємна коханка?!

Запитання сиплються без упину — брудні, провокаційні, націлені влучити в найвразливіше місце й спровокувати ще більший скандал. Я відчуваю, як м'язи Марка під моєю долонею кам'яніють від стриманого гніву.

Нарешті один із журналістів — нахабний чоловік із хижим, прискіпливим поглядом — протискується вперед. Він висуває диктофон майже до мого обличчя і з відвертою зневагою кидає:

— Дівчино! А звідки нам знати, що вас просто не найняли як зручне прикриття після гучного інтерв'ю пані Алли? Чи ви справді такі наївні й вірите, що мільйонер раптово розгледів у вас «кохання всього життя» в такий ідеальний для піару момент?

Марк поруч зі мною різко напружується. Його пальці на моїй талії стискаються сильніше, він набирає в груди повітря, щоб осадити нахабу своїм фірмовим крижаним тоном. Але я дію швидше.

Я накриваю його долоню своєю, злегка нахиляю голову до мікрофона і відповідаю з легким, дзвінким смішком та щирою, витонченою іронією.

— Ви знаєте, — мій голос лунає спокійно й несподівано м'яко, відбиваючись від мармурових стін холу, — якби мене найняли виключно для прикриття, я б обов'язково вимагала в контракті подвійний тариф за необхідність вислуховувати такі... напрочуд «оригінальні» запитання.

У натовпі лунають перші поодинокі смішки. Репортер знічується, не очікуючи такої відсічі. Я роблю коротку паузу, підводжу очі на Марка з удаваним, проте неймовірно правдоподібним обожнюванням, а потім знову повертаюся до преси:

— А якщо серйозно, то ми з Марком разом уже пів року. Ми хотіли зберегти наші стосунки в таємниці, подалі від об'єктивів, бо справжнє щастя любить тишу. Але після того потоку брудних вигадок, які вчора вилила скривджена жінка, що не змогла змиритися з розривом, ми вирішили, що ховатися більше немає сенсу. Мені шкода Аллу, але не можна змусити кохати силоміць.

Мій невимушений тон, відсутність агресії та влучна шпилька миттєво збивають градус напруги. Репортери починають усміхатися у відповідь. Вони люблять упевнених, дотепних жінок, які не лізуть за словом у кишеню. Скандал, що ще хвилину тому загрожував розірвати компанію Марка на шматки, просто на очах перетворюється на красиву, романтичну історію про справжнє кохання, яке перемогло світські розрахунки.

Я полегшено видихаю, продовжуючи позувати й легенько торкатися плеча Марка для вдалих кадрів. Відчуваю, як він трохи розслабляється, зрозумівши, що криза минула.

І саме в цю мить мій погляд випадково ковзає по першому ряду.

Там, трохи осторонь від загальної метушні журналістів з камерами, стоїть неймовірно ефектна брюнетка. На ній розкішний, ідеально скроєний брючний костюм бордового кольору, бездоганна укладка та дорогі прикраси. Вона не вигукує питань і не тримає диктофона. Вона просто стоїть, схрестивши руки на грудях, і дивиться прямо на мене — важким, спопеляючим поглядом, у якому кипить відверта, отруйна ненависть.

Від цього погляду в мене мороз пробігає по шкірі. Інтуїція кричить, що це не журналістка. Ця жінка прийшла сюди насолодитися крахом Марка, і моя ідеальна гра щойно зруйнувала всі її плани.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше