Ілюзія весілля

Глава 3. Злата

Я здригаюся від звуку цього глибокого, незвично невпевненого голосу. Підводжу погляд. Очі печуть від солоних сліз, але крізь цю каламутну пелену я чітко бачу його — винуватця моєї остаточної катастрофи.

Він стоїть за кілька кроків, засунувши руки в кишені темних брюк. Високий, надто ідеальний для цього брудного провулку, у тому ж самому бездоганному костюмі. Єдине, що псує його лоск — та сама клята темно-червона пляма на білосніжному шовку сорочки. Його обличчя більше не спотворене гнівом і пихою, як кілька хвилин тому в залі. Тепер на ньому застиг якийсь незграбний, майже розгублений вираз.

«Знайдете іншу роботу»?

Я подумки повторюю цю фразу, і вона розриває мене зсередини. Ці слова, кинуті з висоти його привілейованого, ситого світу, діють як іскра, що падає просто в бочку з порохом. Ця жалюгідна спроба втішити, відкупитися від власної совісті порожніми звуками остаточно зриває мої внутрішні запобіжники.

Я різко зриваюся на ноги, ледь не перекинувши старий дерев'яний ящик, на якому сиділа. Сльози висихають миттєво. На їхнє місце приходить сліпа, дика лють — така сильна, що в мене починають тремтіти пальці.

— Що ви взагалі розумієте?! — мій голос зривається на хрипкий крик, який луною відбивається від облуплених цегляних стін. Я роблю крок назустріч, не відчуваючи жодного страху перед його габаритами. Стискаю кулаки так сильно, що нігті до болю впиваються в долоні. — Що буде добре?!

Чоловік злегка відсахується. Здається, він не очікував такого натиску від дівчини, яка хвилину тому безпорадно ридала. Але мене вже не зупинити. Мене несе нищівною хвилею відчаю. Мені абсолютно нічого втрачати — я вже на самому дні.

— Ви, багатії, живете тільки для себе! — кричу йому просто в обличчя. — Ви бачите тільки власне відображення, а такі прості люди для вас — це лише пилюка під ногами! Сміття, яке можна переступити й піти далі! Ви щойно зламали мені життя через якусь кляту ганчірку! Через те, що я просто опинилася на вашому шляху, ви позбавили мене єдиного шансу сплатити за клініку й врятувати молодшу сестру! А тепер приходите сюди у своєму костюмі за тисячі доларів і маєте нахабство казати мені «не плач»?!

Я замовкаю, хапаючи ротом холодне нічне повітря. Груди важко здіймаються. Чекаю, що він зараз знову почне кричати. Що викличе охорону, накаже вижбурнути мене за межі кварталу або розітре на порох своїм впливом. Я не збираюся плазувати перед ним, не випрошуватиму вибачень чи милостині. Я просто дивлюся в його обличчя з відвертою, неприхованою ненавистю.

Але чоловік мовчить.

І раптом щось невловимо змінюється в його міміці. Зникає та незграбна, фальшива спроба співчуття. Зникає тінь провини, що на мить промайнула в його очах. Він ледь нахиляє голову і вперше придивляється до мене по-справжньому. Його чіпкий, хижий погляд повільно, майже оцінювально ковзає по моїх розчервонілих щоках, по розпатланому волоссю, що вибилося з ідеальної зачіски, і затримується на очах, які палають гнівом. Він дивиться на мене вже не як на жалюгідну звільнену офіціантку, а як на щось... унікальне. Ніби на рідкісний артефакт, який він випадково знайшов посеред цього хаосу.

У його темних, непроникних очах раптом спалахує химерний вогник, ніби в голові щойно зійшовся надскладний пазл. Він розуміє: я не боюся його. Я жива, непередбачувана і настільки відчайдушна, що готова кинутися з голими руками на танк. І саме це йому зараз потрібно.

— Які в тебе борги? — різко, мов удар батогом, розтинає він повітря своїм питанням.

Його тон миттєво змінюється. Більше жодних емоцій чи спроб здаватися людяним. Тільки жорсткий, крижаний, безжальний розрахунок. Ділова хватка мільйонера.

Я від несподіванки кліпаю очима. Уся моя лють розбивається об цей цинічний спокій.

— Що? — перепитую глухо, не вірячи власним вухам.

Він робить плавний крок уперед, скорочуючи відстань між нами, і тепер буквально нависає наді мною. Від нього терпко пахне дорогим нішевим парфумом, червоним вином і нічною прохолодою. Його присутність пригнічує, заповнює собою весь простір.

— Ти щойно сказала про клініку для сестри, — його голос звучить низько, майже гіпнотично. — Які в тебе фінансові проблеми? Називай суму.

Я розгублено мовчу. У голові паморочиться від різкої зміни подій. Намагаюся зрозуміти, чи це якийсь хворий жарт багатія, якому стало нудно, чи я просто остаточно збожеволіла від стресу. Але він не чекає на мою відповідь.

— У мене є пропозиція, — карбує він кожне слово, вдивляючись у мене своїм пронизливим поглядом, від якого мурашки біжать по шкірі. — Ти граєш роль моєї нареченої. А згодом — і дружини. Нам потрібно переконати пресу і весь цей світ у тому, що ми шалено закохані одне в одного. Мені це потрібно, щоб врятувати свою репутацію і бізнес від одного брудного скандалу. А натомість... — він ледь помітно схиляється до мого обличчя, — ...я вирішую всі твої проблеми. Я повністю оплачую лікування твоєї сестри в найкращій клініці, яку ти тільки зможеш знайти. Перекрию всі борги до останньої копійки.

Він робить коротку паузу. Навколо нас лише тиша темного двору та віддалений гуркіт машин на проспекті. Марк дає мені кілька секунд, щоб усвідомити масштаб сказаного, а потім тихо, але з непохитною впевненістю додає:

— Ти рятуєш мене. А я рятую тебе.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше