8.6. Корова

Настала весна, Оленці виповнився рік, Нінка готувалася складати сесію.

Аж тут об’явився Сергій.

- Вибач, - переминаючись з ноги на ногу, він тримав у руках чималий пакунок, з якого визирали вушка плюшевого ведмедя. - Я хочу побачити дитину.

- А мене?

- І тебе теж... Яка ж ти стала гарна, Нінко. Можна зайти?

-  Заходь...

Чомусь вона відразу ж його простила. Далось взнаки життя без батька? Нінка не хотіла, аби донька повторювала її долю. Та й долю її матері теж.

А ще, вона пам’ятала, що саме Сергій кохав її усяку, іще з дитинства, тому сприймала його як друга, який на деякий час десь зник, і ось - з’явився знову.

- У тебе тут затишно, - оглядаючи простенькі меблі, Сергій поставив на стіл пакунок і почав діставати із нього ковбасу, хліб, цукерки, горілку. Ведмедика поклав на ліжко.- А мала де?

- В садочку.

- Віддала таку маленьку?

- А в мене був вибір? Не сприйми за докір...

- Та гаразд, я все розумію, не мудак.

Вони давно не бачилися, але й справді в той день вели себе як друзі - не обнялись, не цілувались, хоча були молоді та пристрасні.

Сергій залишився жити з ними, і ще три роки вони насолоджувалися простим людським щастям.

Закінчивши навчання, Нінка отримала підвищення і тепер виконувала обов’язки ветеринарного лікаря; вона оглядала тварин перед забоєм, отримувала більшу платню.

Сергій теж влаштувався на роботу до таксопарку; згодом придбав власну машину і почав працювати понаднормово.

 А з якогось часу чоловік почав приходити додому незвично збудженим і веселим. Спочатку Нінці навіть подобався такий його настрій. Тим більше, в ті дні він дарував їм із донькою подарунки - солодощі, пляшку вина, красиву ляльку.

- Скоро, Нінко, ми виїдемо з цієї кімнати, - обіцяв Сергій, загадково округлюючи очі. - Купимо за містом будинок із землею, будеш вирощувати троянди, а Оленка заведе кота.

-  У нас з’явилися такі великі гроші? - дивувалась Нінка, тому що насправді вони лиш щойно виплатили кредит, який брали, щоб докласти до потрібної суми на купівлю машини.

- Ще ні, але вже дуже скоро ми будемо жити як нормальні люди, а не тулитися у цьому блошатнику.

У те, що задумав Сергій, Нінка не втручалась, не випитувала його аж надто прискіпливо, бо в неї вистачало й інших турбот - вона хотіла здобути вищу освіту, яка б дозволила їй піднятися по кар’єрних східцях, Нінка відчувала, що має для того потенціал. Тим більше, дитина підросла, чоловік приносить додому гроші - жодних проблем.

Катастрофа сталася зненацька.

Пізно ввечері, замість Сергія, у двері постукав його товариш, Михась.

- Нінко, тут така справа... Я від Сергія. Додому його не ждіть.

- Що сталося? Знову якісь особливі клієнти? - але вона навіть була рада, тому що приїхала мама, а зять із тещою не дуже ладили. І якщо Сергій повернеться аж над ранок, то пощастить уникнути конфлікту: він відвезе Людмилу Борисівну на потяг, а дорогою нехай собі хоч і повиймають очі.

 Михась зітхнув:

-  Мені потрібні документи на вашу машину.

- Для чого?

- Тут така справа... Ти вдома сама?

- Ні, до нас приїхала моя мама.

- Тоді я не буду заходити в кімнату, поговоримо тут.

І за кілька хвилин Михась її ошелешив: виявилось, Сергій віднедавна почав грати у карти, звичайно ж, на гроші. Спочатку кілька разів виграв. Але діло відоме, у результаті його розвели на дуже велику суму. І тепер, аби розрахуватися з боргами, чоловік мав не тільки віддати машину, але й зоставався ще дуже багато винен.

- А так як у вас немає заощаджень, і в борги він теж не хоче влізати, то... Коротше, Нінко, Сергій вирішив стати рабом.

- Що? Ким?.. - не зрозуміла Нінка. - Що це означає.

- За підрахунками, твій чоловік на п’ять років поступає у повне розпорядження Реп’яха (Михась із кривою усмішкою назвав кличку місцевого кримінального авторитета) - буде працювати на заміській садибі: доглядати за садом, господарством... коротше, буде батрачити по-чорному, аж доки не відпрацює всю суму.

- І багато він винен?

- Сергій програв....

Почувши розмір програшу, Нінка приречено зітхнула.

- Так, такої суми я не зможу позичити.

Вони не бачилися два роки - Сергій поїхав відпрацьовувати борги у іншу область, і зустрічі із ним були заборонені. А на третій рік Нінці повідомили: чоловік зник безвісти.

Довелося змиритися із тим, що і в її доньки не буде батька.