8.5. Корова

Нінці довелося оббризкати матір водою, піднести до носа нашатир.

А та, щойно розплющивши очі, міцно схопила доньку за руку вище ліктя, просичала в обличчя:

- Сьогодні ж... Ні, що я кажу, завтра… Завтра ж ми їдемо до міста, у мене є знайома лікарка, Ольга, вона зробить усе, як слід.

- Що вона зробить?

- Який термін вагітності?

- Майже вісім місяців, мамо. Робити щось занадто пізно.

- Але як же це так? Чому лікар нас обманув? Невже не компетентний?

- Я не знаю... 

Вони проплакали всю ніч, а на ранок таки вирушили до міста, де подруга дитинства Людмили Борисівни завідувала гінекологічним відділенням обласної лікарні та могла б допомогти "усунути проблему".

- Яка доросла дівчинка, - Ольга захоплено сплеснула в долоні, щойно побачивши Ніну. – Це твоя донька? Така красуня.

- Красуня, але мізків катма... - зітхнула Людмила Борисівна.

- Як колись у її мами, - подруга дитинства лукаво посміхнулась.

- Так, тільки тепер у мами із головою в нормі… і я не допущу повторення помилки.

Після цих слів Нінці забракло дихання, вона відкрила рота, щоб сказати мамі щось дошкульне, але в цей момент жінка в білому халаті схопила її за руку.

- А хто батько дитини?

- Цей виродок утік.

- Зрозуміло... Насправді, це протизаконно, але - чому бідолашна дитина має розплачуватися за все сама? Ходімо зі мною.

Мов заворожена, Нінка покірно пішла вслід за жінкою до її кабінету. А потім, після огляду - в окрему палату.

- На такому великому терміні позбавитись... плоду буде непросто, - сівши поряд із Людмилою Борисівною на стільчик, почала лікарка. - Але є кілька способів, обирати вам. Звичайно, я проведу деякі попередні обстеження, але у будь-якому випадку існує ризик для здоров’я. Тому попереджаю: я знімаю із себе усіляку відповідальність за непередбачені наслідки, в іншому разі...

- Не треба зайвої балаканини, - поглянувши на Нінку, що невидющими очима дивилася в вікно, погладжуючи живіт, перебила Людмила Борисівна. - Усе пройде як треба. Моя донечка молода, здорова, і згадуватиме усе це як кошмарний сон... ось цю надто ранню вагітність. Хай краще так. І якщо треба, я підпишу папери.

- Добре, тоді я пропоную...

Слухаючи про способи, якими лікарка пропонувала вбити її дитину, Нінка немов провалювалась в безодню.

Але сперечатися не стала. Провівши очима матір, що пообіцяла скоро навідатися, вона лягла на бік і заплющила очі.

Наступних два дні вона здавала кров; у кабінеті УЗД чула пояснення лікарки, що  "дитина цієї дівчинки із глибокими патологіями, так і запишіть". А потім у вену п’явкою впилася голка крапельниці.

- Ну от, завтра усе й завершиться, - пообіцяла Ольга, на хвильку зазирнувши до палати. - Відпочивай, красуне, та набирайся сил.