8.4. Корова

Побита і заплакана, Нінка навіть не спробувала втекти із хати.

 А навіщо?

Все рівно їй нікуди було йти: дізнавшись про вагітність, Сергій швиденько зібрав сумку і поїхав до родичів у місто, щоб влаштуватися там на роботу - до того часу, доки не призвуть до армії.

- Щось із цим вирішиш, - сказав він на радісне зізнання Нінки про вагітність. – Але якось із тим обережніше, шифруйся, чи що, бо мене мати уб’є.

- А як же я?

- От кажу ж, що краще поїду, аби не муляти тобі очей.

- Але ти обіцяв!

- Я ж не думав, що все буде ось так.

Нінка не сперечалась.

- Ой, чомусь мені недобре, - зітхнула вона, бо почувалася так, наче її з ніг до голови облили крижаною водою.

Проте найбільше хвилювалася навіть не через підлу зраду хлопця, а через те, як про все це розкаже мамі.

Аж нарешті й трапився випадок...

- Тобі треба зробити аборт, - безапеляційно вирішила Людмила Борисівна, коли прийшла до тями.

- Ні, нізащо, - відмовилася Нінка.

 - Народжувати без чоловіка - поставити хрест на житті. По-перше, усі довкола почнуть тикати на тебе пальцями, а по-друге... Аби ти тільки знала, як мені важко було всього досягнути із малою дитиною на руках!

- Але ж ти мене народила? У вісімнадцять....

- Мені допомагала твоя бабуся. Але я такого на себе не візьму. Та й... якби не ті пологи, моя доля склалася б інакше. Невже ти сама не бачиш, до чого все це привело? Ти що, хочеш повторити мою долю? Ні, нізащо я не дозволю перекреслити твоє майбутнє.

- А якщо ми з Сергієм одружимося?

- Я не дозволю!

Нінка сумно посміхнулась: мама й не підозрювала, як воно було насправді.

- Але… усе не так… я просто вирішила перевірити, - затинаючись, наважилася напустити туману Нінка. – Я… невдало пожартувала... бо ти з цією розмовою… бо ти…

- Пізно, дівулею, відкручуватися.

 Але у кабінеті гінеколога на Людмилу Борисівну чекало диво, у яке вона швиденько повірила.

- А хто Вам сказав, що Ваша донька вагітна? - лагідно посміхнувся до неї старенький лікар після того, як оглянув Нінку.

- Вона й сказала.

- Ой, ці ж матері. Напевно, Ви просто про щось запідозрили і вирішили підстрахуватись? Повірте, у моїй практиці це не перший такий випадок.

- Та ж вона спала з хлопцем.

- А ви при тому були присутні?

- Ні…

- Тож можете бути спокійні - цнота вашої доньки на місці, все як і має бути.

- Як?

- Ніна - невинна дівиця, якою й народилась.

- Невже і справді збрехала…

На тому й заспокоїлись.

І, все ж таки відчуваючи, що в її тілі зріє нове життя, Нінка вирішила обманути не тільки матір та всіх навколо, але навіть саму себе: тепер вона почувалася на диво добре, а місячні симулювала, один раз на місяць крапаючи на прокладки та трусики рудою із порізаного пальця.

І навіть коли дитина заворушилась, вона вдавала, що то бурчить у животі.

- Господи, ти знову схожа на корову, - якогось ранку, прискіпливо оглянувши розтовстілу фігуру доньки, зітхнула Людмила Борисівна, а потім пожартувала: - Може, тобі знову почати ходити на дискотеку та завести кавалера?

- Пізно, - дивуючись, що мати помітила її "огрядність" аж тільки досі, Нінка вирішила "знову сказати правду".

- Тобто? У тебе хтось є? І хто ж це?

- Хлопчик, або дівчинка, не знаю.

- Тобто?

В цей момент дитя в утробі захвилювалось, і під тонкою тканиною нічної сорочки, вчасно не сховані руками Нінки чи полами халатика, можна було чітко побачити рухливі випуклості, та й, власне, гарно роздивитися вагітний живіт.

- Ох!... - тільки й змогла зреагувати Людмила Борисівна, втрачаючи свідомість.