8.3. Корова

Особливо палкі обійми у них були у серпні - коли небо всіяне зірками, дні спекотні, а ночі прохолодні.

Мама засинала, а Нінка тихцем втікала до берега, де під вербою на неї чекав коханий. Там, у зеленому шатрі із гілля, на дбайливо розстеленому коці, можна було займатися любощами хоч до ранку, час від часу купаючись у теплій воді та ведучи милі розмови.

- А якщо у нас буде дитина? - якось прохопилася Нінка, піймавши поглядом довгий хвіст падаючої зірки.

- Не буде, точно, - пообіцяв їй Сергій - він був старшим аж на два роки, тому напевно ж знав, що каже.

За той щасливий час Нінка нестримно погарнішала - вона не стала нижча, але її вага десь зникла, і тільки високі груди нагадували, що вона була "корова".

Втім, більше ніхто її так не називав.

Про здибанки своєї доньки із Сергієм - вночі під вербами - Людмила Борисівна дізналася від подруг. І лють її була нестримна.

- То ти мене увесь цей час обманювала? - сердито накинулась вона на Нінку. А та, замість покірливого трепету, гідно зустріла спротив.

- Більше ніколи не смій підіймати на мене руку! І кричати теж не смій! Я не зробила нічого поганого: не вкрала, не вбила, не перестала вчитись. То що тобі від мене треба?

- Та ти... Ти така ж, як і твій батько…

Вони кілька днів не розмовляли, та потім помирились - все ж таки мати із донькою, та й жили в одній хаті. Людмила Борисівна мусила змиритися із тим, що її дитина вже виросла і мала свою думку.

- Гаразд, можете зустрічатись, - дозволила вона якогось ранку. - Тільки ж дивись, щоб це не позначилося на навчанні.

Більшого собі  сказати вона не дозволила - стримувала природня сором’язливість.

А у кінці жовтня до них у школу прийшла лікарка-гінеколог із лекцією для дівчаток-старшокласниць. Людмила Борисівна, як класний керівник, була на ній присутня. Уважно вислухавши усе, що розповіла жінка, вона була вражена і вирішила того ж вечора серйозно поговорити з донькою.

- Послухай мене, Ніно, - сидячи напроти за столом, Людмила Борисівна зібралась з духом. - Є одна... серйозна тема, яку, як мама, я маю тобі донести. А ти маєш мене уважно вислухати й зробити відповідні висновки. Так от...

Майже годину мама докладно розповідала замисленій Нінці про будову жіночих статевих органів, навіть малювала на сторінці зошита в клітинку схеми; пояснювала, що таке місячні та як відбувається запліднення. Уникаючи власного досвіду, пояснила, що може статися, коли дівчинка надто рано має близькість із хлопцем - і про небезпеку абортів теж. Нарешті несміливо, майже задихаючись, натякнула на те, що коли - якщо все ж таки - колись потім - у Нінки може виникнути делікатна ситуація, то ...

- Є спеціальні протизаплідні пігулки, тільки вони для дорослих жінок. Але краще використовувати презервативи, вони безпечні. Отож, Нінко, тепер ти все знаєш.

- А навіщо ти мені про це розповіла?

- Я розповіла тобі, щоб не було пізно.

Завершивши лекцію, Людмила Петрівна відвела погляд та видихнула із полегшенням.

А всередині Нінки увесь цей час гриміла буря.

- Уже пізно, - хрипким від хвилювання голосом сказала вона, наче поставивши жирну крапку - у лекції про небажану вагітність.

- Тобто? - погляд Людмили Борисівна миттєво сконцентрувався на обличчі доньки. - Ти що, жартуєш? Тоді знай, це дуже дурний жарт, бо от я....

- Мамо, я вагітна, і це правда.

Не тямлячи, що робить, Людмила Борисівна вхопила в руки віник, що стояв поруч, і кинулась періщити ним доньку - по обличчю, по спині - поки не розтрощила його на друзки, а потім зняла із гачка ще й мокрий рушник...