Людизм

Моя любов не піде, навіть коли сконаю

Моя любов не піде, навіть коли сконаю,
Коли вбиватиме любов–розчинюся в посмішці.
Я завжди любила пилок й димок,
Не в силах відмовити їм,
"Ні" буде самогубством.
Тож піду ще далі, без можливості жити!
А ті крила не вічні–зламаються вчасно,
Що не кажи, є ті, які встигли піти,
Щасливці — не будуть страждати, вічність страшну,
Бо можуть забути страшний сон...
А я вже не зможу.

Lizcat-blak

Подобається

#1682 в Різне
#302 в Поезія
#634 в Містика/Жахи

У тексті є: віршіпрожиття, страх життя, коханя і підлітки

Відредаговано: 16.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись