16 глава

— Рома , наша дитина  відвідує садочок поруч з домом. Тому, може,  ти збереш свої речі і дозволиш нам залишитися в твоїй квартирі ? 

— А може це ти збереш свої речі і переїдеш звідси ? Бо особисто я нікуди переїжджати не планую , - відповів мені чоловік , не приховуючи своїх негативних емоцій.

Мій Рома ніколи й раніше не виявляв джентельменських якостей , а в такому стані й подавно.

То ж я почала складати свої пожитки  ,  давлячись сльозами.  Дитині сказала , що тато буде робити  вдома ремонт  , тому ми на деякий час переїдемо в інше місце , щоб йому не заважати. Дочка плакала і просилася залишитися вдома , бо в неї тут багато друзів. Але я нічим не могла їй допомогти. На жаль ,  в нашому домі принцеса - тато , а не маленька донечка , яка  на той момент ще й була застуджена. 

Як мені було соромно перед сусідами , це просто жах ! 
Я думаю , що всі й так давно здогадувалися , що в нашій сім’ї не все так чудово , як ми намагалися це показати.

Але виносити сумки  в присутності всіх почесних жителів нашого під’їзду , було занадто для моєї розхитаної нервової системи.

Я стійко витримала цей період свого життя. Подала документи на розлучення . Поспілкувалась з адвокатом з приводу розділу майна, попередньо відмовившись від усього , що не зароблено моїм трудом. Хоч адвокат всіляко вмовляв мене ділити квартиру і автомобіль чоловіка, що були куплені в шлюбі.  
Намагалась не розклеїтися  і не проводити ніяких розслідувань з приводу зради мого чоловіка. Хоча люди і обставини підкидали  дровець в моє полумʼя ображеної і зрадженої жінки. 
Спочатку мені подзвонила сусідка зверху, з якою ми мали майже дружні відносини і сказала, що як тільки я зʼїхала , через декілька  годин до мого чоловіка приходила в гості якась білявка. Надовго не затрималась і через дві-три хвилини вийшла з під’їзду , гепнувши дверима і пішла геть. 
Від цієї інформації мене знову скрутило . Я не витримала і написала Роману повідомлення: « Може не варто ганьбитися перед сусідами ще більше і запрошувати коханку до нас додому серед білого дня? »

На що отримала відповідь : « Я не запрошував її , присягаюся. Вона приходила і вимагала видалити її фотографії з мережі. »

Тож сучці прилетіло…

Не те щоб я перенесла всю провину на неї , а з чоловіка зняла всю відповідальність , ні. Особисто вона отримала покарання за те , що влізла в чужу сімʼю і розповідала моєму чоловіку , що я його не варта і як йому зі мною не пощастило , він вартий більшого , а не такої стерви як я . Легко бути привабливою квіточкою, коли не тобі прибирати дім, готувати їжу  витирати шмарклі, причому не свої. Всі вміють наспівувати чудесних пісень про щасливе  майбутнє життя, але вся романтика розбивається об реальність сьогодення . 
 Ну, що ж , нова киця, відчуй тепер всю мою стервозність, про яку ти так розповідала , а я і не підозрювала , на собі…

Довго не думаючи ,  знайшла  сайт знайомств, де зареєструвала Наталку з усіма даними і контактами . А потім  мені подзвонила знайома і розповіла , що ця горе-коханка і в їх сімʼю  теж влізла і , навіть,  фотографії її чоловіку ті самі , що і моєму присилала.

 Я подумала , що сайта знайомств  не достатньо і зареєструвала любительку чужих чоловіків на якомусь порно-сайті , де виклала її фоточки , з якими вона так щедро поділилась з моїм чоловіком і з чоловіком моєї знайомої . 

Моїм тілом розливався адреналін , ендорфін і ще бог-зна-що , бо я вперше роблю такі зухвалі вчинки. 
Не пройшло і пари  годин , як сама винуватиця подій зателефонувала мені з погрозами . 
 

— Ти пошкодуєш про це ! Ходи і оглядайся!  Ніщо не залишиться безкарним! - кричала вона мені в слухавку. 

— Ой, як страшно! Я дуже злякалась , цьом ! - відповіла я і поклала слухавку. 
 

Я була така налякана, що вирішила не зупинятись. А її погрози підштовхували мене на подальші дії . Мені хотілось покарати її за всі ті дні приниження і зневаги від чоловіка, за кожну хвилину, що вона вкрала у нашої сімʼї . А за погрози тим більш. 
Я подзвонила чоловіку і сказала : « Твоя телефонувала , погрожувала. Так от , по-перше , хочу нагадати , що я мати твоєї дитини і якщо зі мною щось станеться, то це буде на твоїй совісті. А по-друге, щось мені взагалі не страшно, я , навіть, не маю ні сил , ані бажання зупинятися.»