Джесі їхала в авто яким керувала її мама , спершись головою на вікно вона занурилася в спогади і що покинула в рідному місті , там були її друзі її фудбальна команда в якій вона була капітаном і за 5 років вони стали як сім'я . Особливо вона дуже цінувала свій рідний клуб, вона заходила в додзе на тренування неначе до себе в кімнату , вона думала" як я могла все кинути " але вже було пізно машина проїхала рівно 200 кілометрів від її домівки
-Доню, ти дуже засмутилась через переїзд?
-Та.. та нічого мам все ок ..* сумно відповіла джесі
-Тиж знаєш ми буде повертатись туди на свята там жеш мешкає твоя бабуся з дідусем *Підбадьорливо сказала мама
Джесі розуміла це, але всеодно думка що після школи вона не піде на рідне тренування заважала її настрою покращитись ..
" Далі мама і джесі їхали мовчки , і нарешті вони зупинились біля нового будинку, виглядав він гарним і затишним * але не рідним ..
Джесі розклала свої речі в своїй новій кімнаті вона взяла в руки своє кімано яке служило їй не один рік , в ньому було багато роботи ,спогадів , виграшів , програшів і це його робила таким особливим .. Особливо джесі гордилась своїм коричневим поясом , вона пришла а додзе малим дитям . Вона розуміла рано чи пізно вона покине його але не думала що так рано ..
Мама джесі стояла на кухні в своєму фартуху і жарила ульублені панкейки джесі .
Джесі спустилась з своєї кімнати і тепло посміхнулась мамі і сіла обідати ..
-Доню ти хоч би сходила подивилась місто , ато задубієш тут дома * насмішливо сказала мама
-Мам.. я всеодно мала йти ,мені потрібно сходити в клуб і забрати деякі документи щодо вступу на секцію * радісно промовила вона жуючт панкейк
-Ой добре добре * поспішливо сказала мама і побігла до плити бо в неї вже щось підгорало
Джесі чмокнула маму в лоб , взяла свою улюблену худі і поспішливо вибігла з хати і в слід крикнула "люблю"
Коли вона зайшла в зал в тренерській уже стояв хлопець він був не надто високий але явно не низький , волосся в нього було ледь зверху закручене а очі .. очі були карі ,він вже виходив з тренерської , і ледь подивився на джесі і пішов далі , джесі теж не звернула на нього сильної уваги . Вона вішла в тренерську потиснула руки сенсею і протягнула якісь папери
-То кажеш в тебе вже є пояс ?
-Так , я достатньо довго займаюсь цим
-Ну і якого дану ? *Посміхаючись запитав сенсей
-2 -го* рівним тоном голосу сказала джесі
-Ну виходить ти достатньо освічена, в нас в групі є також учень 2 -го дану і виходить так що він в нас семпайн вже на слідуючому тренуванні я познайомлю тебе з нашою групою .Приходь у Понеділок на 19 : 00
-Звісно , дякую що проінформували
Джессіка потиснула руку як це роблять всі в цьому спорті і вийшла з залу , по дорозі до дому вона побачила як стояла велика компанія переважно з хлопців і одним із них був той хлопець який вийшов з тренерської ,їй було всеодно на них і вона пішла далі але дещо заставило її зупинитись , хтось окликнув її з цьої компашки .
Вона не надто горіла бажанням повертатись до них , ні не через те що там можливо боялась чи щось таке чи соромилась , вона надто виснажились від сьогоднішнього дня . Але все-таки повернулась
-Слухаю , щось не так *Питальним тоном запитала вона і трішки грубоватим
-Та ні , просто бачимо тебе тут перший раз цікаво якось , хто ти? , шо ти? , звідки в нас.
-Зрозуміло * Виснаженим тихим тоном сказала вона
-Щось не так ? Хоч іди до нас ось і покажемо місто розкажем
-Ні дякую . Якось в інший раз * Джессіка вже розвернулася і хтіла йти подумки забувавши про таких недоумків.
Але ні , їй в слід ще прилетіло одне речення
-Та чого так ввічливо ти що , мені здаєця ми десь однолітки ти не соромся давай до нас
-Я вже сказала ДЯКУЮ нетреба , сама якось з цим справлюсь
Хлопець з залу стояв і дивився на це але потім сказав -Всьо пішли нашо вона тобі здалась
-Що?? Чо про мене говорять як про якусь річ та ще й при мені * подумала Джессіка
Але вона була настільки втомлена що навіть була готова проігнорувати це лиш поскоріше до дому
Але той дружбан не думав здаватись , він почав підходити блище до джесіки і підійшов надто близько і сказав
-Та Майк щя я всеж попробую
Він розвернувся обличям до джесіки і поклав їй руку на плече і хотів погладити
-Тиж небійся миж тепер друзі *В нього була досить мерзотна ухмилка
І коли хлопець так званий Майк хтів щось сказати Джессіка недовго думаючи кинула того через бедро о потім дивлячись прямо сказала
-Нелюблю коли мене хтось торкаєця і коли я кажу ні то це ні * вона сказала це з максимально холодним вираженням обличя і пішла далі навіть не подивившись назад
А слід їй прилетіло "Чокнута" вона лиш легко ухмильнулась неповернувшись ні на трішки і пішла далі