Розділ 19: Спонтанна поїздка з друзями

Стів

Ми всі зібралися для цієї поїздки майже випадково. Спочатку це була просто ідея Макса — поїхати на пару днів за місто, подалі від університетського тиску. Ми сміялися, думали, що це просто швидка втеча, але коли Макс і Емма запропонували, щоб ми приєдналися, я зрозумів, що насправді це може бути саме тим, чого нам не вистачало. Свіже повітря, простір, нові враження — саме те, щоб забути про все і просто насолоджуватися моментом.

Я був вражений, коли Мері погодилася. Вона завжди була така серйозна, завжди мала на увазі університетські справи, але зараз вона виглядала так, ніби ця поїздка була саме тим, чого вона потребувала.

Пакуватися було просто. Я накинув рюкзак, захопив все необхідне: їжу, намет, спальник, ліхтарик, і, звичайно, деякі особисті речі. Мері принесла свої улюблені книги і велику термокружку з кавою, яку ми будемо пити біля багаття. Вона виглядала дуже мило, коли вибирала одяг, а я просто стояв поруч, насолоджуючись її присутністю. Було так приємно, що ми мали можливість бути разом, подалі від метушні.

Мері

Я насправді не думала, що буду готова до такої спонтанної поїздки. Але коли Макс з Еммою запропонували виїхати, я зрозуміла, що це саме те, чого мені не вистачало. Кілька днів на свіжому повітрі, без зобов'язань і тривог — і, можливо, я зможу трохи розібратися в своїх почуттях до Стіва. Я навіть не могла сказати, чому це так важливо.

Коли ми збиралися, я раптом усвідомила, що відчуваю хвилювання. Ніколи не думала, що поїздка з друзями може бути такою емоційною. Часом Стіва і мене було важко розібрати, що між нами насправді відбувається, але ось ця поїздка могла дати нам шанс. Я взяла з собою пару книжок — це завжди був мій спосіб розслабитися, а ще термокружку з гарячою кавою, яку я збиралася пити під час прогулянок.

Стів

Коли ми нарешті доїхали до лісу, погода була ідеальна. Не дуже жарко, не холодно — просто ідеально для ночівлі в наметах. Я вражений, скільки людей, здається, не помічають ці дрібниці в житті. Коли ми зупинилися, Макс почав зразу розкладати намети, а Емма мовчки допомагала йому, зосереджено і ефективно. Вони наче мали своє маленьке, зрозуміле лише їм, мовчазне спілкування. Я не міг не помітити, як Макс подивився на Емму, коли вона допомогла йому з міцним натягом мотузки. Він не сказав нічого, але його погляд був сповнений подяки. Це не було просто — це була справжня взаємна підтримка.

Мері і я працювали поруч, збираючи свої речі. Вона посміхалася мені, і я бачив, як її очі блищать від радості, коли вона думала про те, як ми будемо проводити цей час. Я вирішив, що це буде наша маленька пригода. Нічого не планувалося, нічого не було вирішено. Просто ми, наодинці з природою, один з одним.

Мері

Макс і Емма вели себе дуже тихо. Вони разом працювали, але ніби не потребували слів. Макс періодично кидав погляди на Емму, допомагав їй з наметом, а вона з ним, не кажучи багато, лише короткі фрази або погляди, що підтверджували їхню близькість. Мені було цікаво спостерігати за ними, тому що їхня поведінка нагадувала мені, як ми з Стівом почувалися на початку — коли кожен рух і кожен погляд був дуже важливий.

Ми швидко розклали намети і сіли біля багаття. Вогонь потріскував, тепло розповзалося по шкірі, і я вдихнула запах свіжої землі і дерева. Стів сів поряд, і я відчула, як його присутність почала розслабляти мене. Ми сиділи мовчки, і я зрозуміла, як сильно я хочу, щоб ці моменти тривали довше.

Коли стало темніше, ми вирушили на прогулянку до озера. Стійко тримаючи його руку, я відчула, як він потихеньку все більше розуміє мої почуття. І коли ми дісталися до озера, погляди наші зустрілися, і він тихо сказав:

— Мері, я не знаю, що буде після цієї поїздки, але я знаю, що тепер я хочу бути з тобою. Я відчуваю, що це справжньо.

Моє серце забилося швидше. І коли він ніжно поцілував мене, я знала — це був поцілунок, який я чекала все життя.