Розділ 26. Нова Незвичайна Подруга або Таки Знайшли

— Це як так? — Машинально підбігши до нової (чи то насправді старої) знайомої, я почала з дикою цікавістю її розглядати.

— Та отак. Хід мислення, зовнішність, голос, характер – у мене все майже таке саме, як і в тебе. — Повторила Телі і риси її обличчя стали помітно чіткішими. "Дійсно! Чисто я, але вся у блакитному!" – ахнула тоді ж подумки. — Часу в мене дуже мало, тому давай я тобі швиденько розкажу, що змогла придумати для порятунку. — Дівчина без особливих зусиль вгамувала мене, поклавши свою долоню на плече й легенько стиснувши його. Я кивнула й приготувалася уважно слухати. — Значить так: стримуючий перстень у тебе забрали, до речі, дуже не люблю цього хлопця, а тому я нестабільна. Щоб вийти з-під контролю, мені треба, аби ти відчула сильний сплеск емоцій і, бажано, негативних...

— Стоп-стоп-стоп! — Перервала я її, насупившись, — Я не бажаю, щоб ти когось вбила моїми руками, якщо лише сама цього не захочу. Бо якщо вже ти вийдеш з-під контролю, то я тебе не вгамую. І не знаю, чи це вдасться комусь іншому… — Серйозно захвилювалась я, відповідним поглядом розглядаючи, фактично, своє обличчя.

— Довірся мені. Лише сьогодні. Я тільки допоможу тобі і не буду затьмарювати здоровий глузд. Обіцяю. — З теплотою мовила Телі, по трохи розвіюючи мої сумніви. — Розумію, що непросто вірити на слово, але прошу.. бо інакше ти можеш фізично не витримати до завтра, якщо ще раз проведуть такий допит…

— Але ж.. невже мої друзі не прийдуть на порятунок?.. — З надією я заглянула їй прямо в очі, але здригнулась від яскравої невпевненості в них.

— Я не.. можу сказати точно. Вони не застануть тебе живою… — Відвела погляд дівчина і я свій нажахано опустила. — Я на мить змогла зв'язатися з Піром, і він сказав, що Амал навряд чи прийде вчасно... Адже їм ще треба знайти місце, в якому тебе тримають. — І тут на моєму обличчі відобразилася відверта цікавість.

— "Піром"? — Навіть якась хитра усмішка на губах мимоволі з'явилася, адже я здогадувалась про кого йде мова.

— Угу. Маю на увазі Пірокінезом твого Амаліеля. Його звати Пір. — Широко посміхнулась Телі, а я лише іронічно захі-хікала. Дивовижно.. невже у Амала також є такий другий він... Як би хотілося поговорити з цією другою собою про те, які в неї з ним стосунки, але часу в нас, на жаль, обмаль…

— Гаразд. — Стиснула долоню в кулак я, — Я тобі довіряю, давай починати! — Моя магія твердо кивнула і вираз її обличчя набув цілковитої серйозності. А вже за мить неймовірна панянка почала говорити:

— Я зберегла у пам'яті всі ті больові відчуття, які ти відчувала під час допиту. І вивільню їх за один раз, аби змогти вийти з-під контролю.

— Чекай, а я хіба не помру від всього того болю?.. — Вражено витріщилась я на Телі. Страх знову починав окуповувати серце, але мене заспокоїли:

— Не бійся, Ерлайн, він буде страшним, але не смертельним. Я про це подбаю. Головне – не стримуйся від крику, який у тебе вирветься після усіх тих больових відчуттів. Він нам допоможе дезорієнтувати охоронця, що перебуває у кімнаті, а далі ми все зробимо так… — Дівчина повністю розкрила свій задум і в мене до голови дійшло усвідомлення того, що все справді вийде! Треба лише набратися терпіння! А не знепритомніти вона мені допоможе, на деякий час заглушивши больові відчуття. — …А коли я зникну, ти будеш сама за себе. І дивись, не помри там. — Насмішкувато тицьнула пальчиком мені в чоло Телі, а я впевнено агакнула і несподівано обійняла її. Панянка ж не тягнула й секунди зі своїми обіймами у відповідь, і тихо сказала "Звертайся", у відповідь на моє щире "Дякую".

А далі все навколо зникло і я повільно розплющила очі. Втомлене тіло нагадало про себе ниючим болем, і скривлення не оминуло мого лиця.

•

— Ей, дівко, їсти будеш? — Тут же ж привернув до себе увагу сторож, просуваючи в невеликий квадратний отвір миску з тою підозрілою кашею. Я повільно обернулася до нього, а далі погляд зачепився за його оголену долоню. Так швидко, наскільки тоді була здатна, я підскочила до нього й ухопила за руку.

— Що ти робиш?! Сказилась?! — Грубо висмикнув кінцівку чоловік, через що миска з їжею впала, первернувшись, на підлогу в моїй камері. "Ідеально! Тепер здійсненню нашого задуму нічого не повинно перешкодити." – стверджувала я сама собі, якось надто чітко відчуваючи дотик із охоронцем, так, ніби він і не висмикував руку.

Вартовий із жовтими очиськами зиркнув на мене, як на божевільну і, потираючи долоню, відійшов до апаратури. Більше він на мене за наступні кілька хвилин зовсім не звертав уваги, що для мене позитивно посприяло на наступні події.

І поки ми з Телі чекали, коли вже чоловік остаточно зосередиться на своїй роботі, я мимоволі згадала, як минали мої двомісячні тренування з друзями. Тоді ж також робила зі своїми здібностями різні експерименти. Найчастіше пробувала прочитати чиїсь думки, але вдавалося не дуже. Рідше намагалася використати сильніші заклинання, для чого треба було перед цим торкнутися до людини. Проте і це не тішило успіхами (вдавалося лише комусь передати свої думки, не більше). Я вже тоді зрозуміла, що поки на мені стримуючий перстень, достатньо оволодіти своєю магією в мене не вийде.

Поки згадувала той час, моя новоспечена подруга вирішила, що пора діяти і я постаралась морально підготуватися до наступних моментів свого життя.

"П'ять, чотири, – це, так Телі рахувала час до того, щоб вивільнити весь той біль, – три, два, один!". Одне з найжахливіших відчуттів у світі моментально розповзлося усіма моїми клітинами, вириваючи з горла такий лячний крик, що, напевно, навіть демони в пеклі би налякалися, якби почули його.

А черговий охоронець тим часом зі страху вхопився за серце і, різко обернувшись до джерела звуку, прилипнув спиною до апаратури. Ще б пак, все було практично у мертвій тиші, і тут пролунав такий вереск. Та хто б такого не злякався?

Больові відчуття майже не відчувалися, бо нова подруга їх значно затупила, і я, на додачу, помітила, як навколо тіла все світиться блідо-блакитним сяйвом, а на самому ньому слабо видніються невідомі символи.