Розділ 14. Сердечні Справи Броза або Зустріч У Королівському Саду

— Ерлайн? – радісно впізнав мене Ель і я швидко підбігла до нього. Його грубий голос був якимось таким рідним, що мимоволі викликав усмішку. – Як ти? До завдання готова? – загадковий повстанець мене обійняв і для кращої безпеки того, щоб ніхто не знав про наші стосунки, ми зайшли в один із тунелів печери.

— Морально готова, дякуючи тобі, батькам і друзям. – усміхнулась я й додала: – А матеріально ще ні. Треба ще, щоб із мене красуню зробили. – потеребила я своїм волоссям на голові й хлопець звузив свої вогненного кольору очі.

— Навіщо ж їм із тебе її робити, якщо ти й так гарна? – жартівливо зробив мені комплімент Ель, а я тільки й змогла, що почервоніти.

— До речі, а як там твоя рана? – випалила я, щоб швидше "відійти" від незручного червоніння, вдивляючись в його помаранчеві очі. Заодно й тему змінимо.

— Помалу гоїться. Завдяки тобі, я не втратив так багато крові, як міг би. – він легко торкнувся свого торсу долонею й під капюшоном я помітила добру посмішку. То в нього щетина є?! Маленька, щоправда. Придивившись краще, мені вдалося помітити, що вона такого ж кольору, як і волосся.

— Ель… – несподівано навіть для самої себе, боязко вимовила я ім'я хлопця й він одразу ж уважно на мене подивився. – Ти ж будеш на королівському балу? –  мій, від очікування його можливої відповіді засмучений поглял опустився й я навіть не помітила, як Алек потягнувся до мене своєю долонею.

— Ерлайн, чесно кажучи, я… – він договорив би вже в наступну мить, але звучання дзвінкого голосу подруги його одразу ж зупинило.

— Ерлайн! Ерлайн! – долинуло до вух гукання Зени і в наступну мить вона вже знайшла нас. – Он ти де! А я шукаю тебе всюди. Ходи, ти ж до Амала прийти мала. – вона потягнула мене за руку, а я тільки стривожено обернулася, щоб хоч щось сказати Елю на прощання, але його там вже не було. Це засмутило, адже мені хотілося почути ще якісь слова підтримки саме від нього й дізнатися чи буде він сьогодні в королівському палаці.. а тепер невідомо, коли ми зустрінемось знову.. напевно, вже після балу. Ехх...

— Так от, Ерлайн, – заговорив капітан, коли ми вже повторили всі основні рухи й репліки і я переводила дух. – сукня для тебе вже готова, – в приміщенні були лише ми в двох, тому вся його увага була звернена на мене, – залишилося тільки, щоб Делора намалювала тебе, а Разія зробила зачіску. Я знаю, що вони мають до цього талант, тому нема потреби звертатися до когось іншого. – після мого кивка він перевів погляд на свій записник і потім знову на мене. – А тепер слухай уважніше, адже ти повинна запам'ятати зовнішній вигляд нашого короля. – мій погляд посерйознішав, а вуха насторожились. – Його звати Дірк Во́лкер. Ельф, а якщо точніше,  учень священних у вашій расі смарагдових драконів. Йому приблизно двадцять вісім років, колір волосся – рудий, а очей – смарагдово-блакитний. Від скронь до очей в нього є круглі світло-коричневі плямки, на чолі маленький ріг, а на голові вже більші, – роги? Він ж ельф.. які ще роги?.. – вони схожі на оленячі й на їх кінцях є смарагди. Вуха в короля ельфійські, хоча формою дещо нагадують морські. – капітан зупинився й вирвав одну карточку з записника. – Ось, тут є його й більш детальний опис, якщо тобі треба буде ще щось дізнатися, але я думаю, що достатньо й того, що я зараз розказав. – я взяла папірець і потім, прочитавши ще дещо про Його Величність, зазирнула в сірі вічі головного.

— Дякую вам за все, що Ви для мене зробили. – моя вдячність була настільки щирою, що брюнет неабияк здивувався, – Я постараюся не підвести Вас. – різко віддавши честь, я вклонилась. Вся їхня турбота була не лише для моєї згоди на головну роль у цій місії, я це відчувала й від цього розуміння на душі робилося тепліше, а в серці з'являлося непереборне бажання блискуче виконати своє завдання.

— Гаразд, годі. – спокійно мовив хлопець, на мить поклавши долоню на мою голову. – Йди до дівчат. В нас залишилося не так багато часу. – після цих слів я рішуче кивнула й покинула приміщення, попрямувавши до дівочої кімнати. По дорозі несвідомо заглядала в майже кожен тунель, в надії побачити Еля, але так і не змогла. Щось мені підказує, що цього вечора я буду багато про нього думати.

— О, Ерлайн! Нарешті ти тут! – підбігла до мене весела Делора, як тільки я увійшла до кімнати. – Давай, швидше одягай плаття й приступаємо до всього іншого. – висока ельфійка з татуюванням на обличчі попхала мене до потрібного місця і я тільки й змогла, що ахнути.

— Це ж… – те саме бальне плаття, яке я так довго роздивлялася на святковому ринку! Взявши до рук приємну тканину, задоволено усміхнулась.

— Подобається? – радісно поцікавилась старша Зіддіг і я швидко закивала головою.

— Дуже! Воно прекрасне! – мимоволі викрикнула, а потім запитала: – А хто його купив?

— Це все генерал сплановує, обдумує й купує. Принаймні, так він нам каже. – відповіла Разія, розвівши руками, – Так само було й з нашими сукнями, адже деякі з нас також будуть присутні на балу.

— Давай, Ерлайн! Швидше одягайся! – підганяла мене Делора й потім відійшла до свого робочого столика.

Вбрання на мені сиділо ідеально. Фасону підходив до фігури, та й довжина була така, як мені подобається. Його тони, а саме темно-смарагдовий, ніжно-рожевий і бежевий, пасували до моїх очей і волосся. Декольте виявилося зовсім неглибоким, а корсет підкреслював талію, через те, що я досить струнка, туго стягувати його не довелося. Рукави в сукні були коротенькими, схожими на великі пелюстки якоїсь квітки, вони трималися на плечах, роблячи зону ключиць відкритою. Одягнувши потрібні й дуже важливі кульчики, я взула мешти на невеличкому каблуку й усміхнена повернулася до подруг обличчям.

— Ти чудова, Ерлайн! – захоплено плеснули в долоні вони одночасно від чого всі потім засміялись, а я тим часом відчула, що в бюсті щось колеться, але не встигла нічого з цим зробити.

— А тепер.. зачіска. – тримаючи в руках тоненький гребінець, підморгнула мені жовтоока вампірша й помахом руки запросила сісти на стілець. 

Вже через годину я зрозуміла, що Разія справді має талант перукаря. Вона, з допомогою якогось магічного артефакту, накрутила все волосся, потім начесала його зверху, красиво зчепила докупи всі пасма й закрутила їх в гульку-троянду. А спереду зробила щось схоже на акуратний чубчик набік, який з одного боку закріпила гарними заколками біля тої ж "троянди".