ЧАСТИНА ПЕРША.

   Її тільки виповнилося 18 років, але її життя було вже вирішено матерью. Вона повинна вийти заміж за 28 літнього боса мафії. 

    Тривала підготовка до весілля, Ізабелла навіть не мала уяви хто її майбутній чоловік, окрім того що він є босом мафії.

    Настав день весілля. Ізабеллу перевдягли у весільну сукню , наділи фату. Через декілька хвилин її вже вели до алтаря. 

    Вона навіть не могла уявити хто виявиться її чоловіком. 

Через декілька хвилин до весільної зали зайшов - він.

   Це був високий красень з волоссям як какао та очами ніби ізумруд . Він пройшовся до алтаря. 

  Прозвучали слова:

       - Метью ти готов  стати чоловіком Ізабелли?

       - Так, прозвучало з його уст.

       - А ти Ізабелла згодна стати дружиною Метью?

       - Так, неохотно прозвучали ці слова з її вуст.

       - Тоді оголошую вас чоловіком ї дружиною. Наречений може поцілувати дружину. 

   Він нахилився до неї та ніжно поцілував. Від нього Ізабелла почула ніжний запах вишні. Метью ніжно сказав її.

         - Тепер ти моя дружина, і я нікому не дозволю тобі нашкодити, це мій обов’язок.

  Через декілька годин, усі гості розійшлися, а самі нареченні поїхали до гарного особняка. Він провів Ізабеллу до спальні, та сказав.

        - Якщо ти ще не готова, я це розумію тільки дай мені про це знати.

   Ізабелла не мала уяви що відповісти.

       - Я… готова. Тихо вимовила вона.

      -Ну тоді добре.

голубі мов небо очі. Потім він зняв с з неї сукню. Перед ним була красива дівчина, Метью не міг намилуватися нею. Він повів її до ліжка……

   НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ:

  Вона прокинулася від сонячних променів. Ізабелла побачила який був гарний її новий чоловік. Вона навіть не могла уявити що не хотіла виходити за нього. Прокинувшись Метью, запропонував пройти до вітальні щоб поснідати.

  Прийшовши до вітальні, молода дівчина побачила гарно накритий стіл, там було багато всього смачного: панкейки, каша, фрукти, чай та багато всього іншого. Вони сіли за стіл та почали снідати. Ізабелла була вражена, ця їжа була неймовірна. 

       - Подобається? Запитав Метью.

       - Так, відповіла вона. 

  Після сніданку він підійшов та ніжно та обережно поцілував її. 

       - Я пішов збиратися, й ти теж збирайся зараз ми кудись поїдемо.

       - Добре, тихо мовила вона, Ізабелла ще навіть не встигла звикнути до свого нового - чоловіка тому й не могла уявити як слід себе з ним поводити, як не як він старше її на 10 років. 

      - А куди ми їдемо? Спитало після цього дівчина.

      - Це буде для тебе сюрприз. Мовив чоловік.

   Він пішов до ванної кімнати. А Ізабелла до спальні щоб переодягнутися. Вона навіть не мала уяви що надягнути тому наділа якесь звичайну рожеву сукню. Метью постукав у двері.

       - Можна зайти до тебе?

       - Можно, я вже готова.

   Зайшовши він був вражений її красою.Вони пішли до паркінгу, там на них чекала гарна рожева ламборгіні. Ізабелла навіть не могла уявити куди вони йдуть. Їхали вони довго годину чи дві вона не зрозуміла, але коли вони їхали Ізабелла бачила гарні краєвиди. Приїхали вони до дуже гарного будинку, навколо нього була дуже гарна немов у фільмі річка. А сам дім виглядає як замок. 

      - Це наш новий дім. Шепнув на вушко Метью. 

  Вона навіть не мала уяви що відповісти, та просто промовчала. Пройшовши до будинку вона побачила дуже гарну кімнату. Метью провів її до спальні. 

     - А це наша кімната. Сказав він.

     - Дуже гарно. Тихо вимовила вона.

     - Чому ти завжди говориш так тихо? Спитав Метью.

     - Я вважала що з тобою потрібно говорити тихо…… Знов тихо вимовила Ізабелла.

     - Усім так, але не тобі ти моя дружина, а отже частина мене.

     - Добре я зрозуміла.

    ВЕЧІР:

Наступив час вечері, вони пройшли до вітальні, там же на столі стояла вечеря.

— А… У мене питання? — вже не тихо, але запинаючись, вимовила вона.

— Так, яке питання?

— Можна я завтра піду на зустріч із подругами?

— Навіщо ти на це питаєш дозвіл? Я не можу тобі забороняти, я повністю тобі довіряю. Звісно, можна. Наступного разу не питай, якщо щось хочеш зробити, а тільки попереджай мене, будь ласка.

— Добре, я зрозуміла тебе.

        Після вечері вони повернулися до кімнати. 

       - Почнемо?

       - Так….

      - Якщо ти не хочеш я розумію.

      - Ні я хочу.

      - Тоді добре, якщо тобі некомфортно, то кажи.

     Він підійшов до неї, зняв рожеву сукню та відкинув до іншої частини ліжка. Вона зняла з нього футболку, знявши побачила гарне тату у вигляді метелика. 

     -  Тобі сподобалося тату?      

     - Так, дуже воно таке гарне.

     - Дякую.

     Вони дивилися одне на одного, ніби вперше. Без слів. Його руки були теплі, злегка тремтіли не від страху, а від поваги до неї. Вона заплющила очі, коли його пальці легко доторкнулися до її плеча. Дихання Ізабелли стало глибшим, а серце билося ще швидше.

   Він повільно нахилився до неї, його губи торкнулися спочатку шиї, а потім губ. Їхні тіла злилися в одному ритмі — без поспіху, з довірою. В кімнаті панувала тиша, тільки ніч за вікном дихала разом із ними. Це було не просто близькість, це була мить, коли двоє втратили минуле і на мить відчули щось справжне.

  Ізабелла прокинулася від, сонячних променів, які пробивалися кріз штори. Вона побачила перед собою Метью, він спокійно спав, йому нарешті не снилося нічого поганого. 

  Але у якісь момент вона відчула що її зле. Вона піднялася з ліжка, притримуючи живіт.

— Що за... — прошепотіла Ізабелла, відчуваючи слабкість.

Ванна кімната була поруч. Вона ледве дійшла, відкрила кран, вмила обличчя. І все ж… нудота не проходила.