Частина 38 Подарунки, як і заохочення, бувають різними.

За півроку в Академії приймалися проміжні іспити. Це, звичайно ж, для адептів, а нам було дозволено побачити світ. В якості розваги та заохочення інтенсивного навчання передбачалося, що нам організують виїзну екскурсію. А ось куди саме, треба було вирішити за допомогою сліпого випадку. Ми писали місця, які хотіли б побачити, записки складалися в порожнисті кулі та опускалися в барабан. Потім його обертали і куратор витягав лише одну кулю. Вміст цієї самої кулі і був кінцевою точкою нашої подорожі.
Зважаючи на те, що останні півроку нам твердили, що межі можливостей у тих, хто закінчив Бойову Академію, немає, то й місця ми обирали відповідні, щоб перевірити, чи не голослівні ці твердження викладацького складу про необмеженість кордонів уяви. Коли ще вдасться відвідати елітні курорти, далекі країни та неймовірні місця.
Особисто я написала про печерні водні терми крайньої Півночі. Швидше за все, це сестрички були винні в моєму виборі. Вони мені всі вуха продзижчали про неймовірне поєднання холоду і тепла в цьому місці, і про те, що подібне поєднання може благотворно впливати на мою енергетичну оболонку.
Точка вибору, яка виграє у цій лотереї, мала залишатися секретом до останньої секунди. Тобто поки ми всі не перемістимося в те саме місце. Єдиною підказкою для вгадування сюрпризу було те, що нам натякнуть, як одягнутися і що з собою взяти.
Я посміхнулася, згадуючи список уніфікованих наборів, розроблених для академістів. Наприклад, набір номер тринадцять – це екіпірування для некромантів, що прямують на упокій цвинтаря. До його складу входить як спеціально заговоренний комбінезон, ручний інструмент, тобто лопата, так і цілий перелік настоянок. Частину з яких слід випити до того, а частину після.
Був у тому списку набір для тропічних широт. Мене зворушив капелюх, що дуже нагадував в'єтнамську бамбукову панаму. Так і уявляла собі елітний загін командос, що пробирається у непролазних джунглях у цих панамках.
Озвучений куратором набір номер три, який використовується в місцях зі зниженою температурою, змусив моє серце завмерти, а потім зачастити від передчуття. Холодно ж на Півночі, а значить… Мені не хотілося наврочити, все ж таки не так багато охочих у нашій групі відморозити собі носи і пальці. Отже моя пропозиція могла і виграти.
Я замовила яскраво-червоний купальник, і отримала його вже наступного дня в лавці. Перла, розглянувши те, як я, запакувавши своє струнке тіло кружляю перед дзеркалом, глибокодумно припустила, що в мене не всі вдома.
Я не образилася. Просто вона ж не знає, що я замовила, а значить розпорядження одягатися тепло та зручно, сприймає за прямим змістом.
Більшість групи бурчала, намагаючись вирахувати ненормального. Пихкали, як правило, у бік сестричок.
Ті робили морду цеглою і зітхали з приводу того, що в пустелю їм не потрапити найближчим часом, а дуже хотілося.
Я вважала, що подібне бажання – це верх абсурду. Особливо опинитися у пустелі, які були на цій планеті. Їх було не так вже й багато, але їх зразу можна було б назвати Чорними.
Охарактеризувати їх можна було словами, як у відомому мультфільмі «Таємниця третьої планети». Слова про планету Шелезяку, як найбільш точно відповідали короткій характеристиці цих місць. Ну, хіба роботів там не було. Зате найотруйніших комах та плазунів – не міряно. У ті місця бойовиків виключно на покарання засилали – для збору отрути, панцирів та інших частин живого та умовно живого.
- Любаша, набір номер три – це для місць зі зниженою температурою! – дивно спокійним тоном повідала фея, коли зрозуміла, що я укладаю купальник у рюкзак. - Ні, я звичайно розумію, що ти жінка гаряча, але подумай, як ти безглуздо виглядатимеш у цьому купальнику у натовпі своїх одногрупників?
- Краще б перейнялася додатковим сухпайком. За мінусових температур він тобі знадобиться! - проговорювала вона через двадцять хвилин, стежачи та коробочкою зі зволожуючим кремом.
- Ось якщо він тобі потрібний, то й бери! - Я мружилася від передчуттів неймовірної насолоди, коли нам дозволять опуститися в теплі басейни під склепіннями печери, стеля якої усіяна флюоресцентними ліхтариками.
- Я чогось не знаю? - Переполошилася вона, дивлячись на моє радісне обличчя, - треба було б проконсультуватися з проректором, про всяк випадок, - пробурмотіла вона собі під ніс, продовжуючи спостерігати за моїми зборами.
Але сьогодні ми не мали за планом зустрічі. Вчора мене похвалили за результати, пообіцяли подарунок за високі бали на проміжному тесті, і повідомили, що проводити нас він не зможе.
- Хіба що потім до вас приєднаюся, пізніше, - повідомив маг, коли ми вкотре підсумували інформацію на загадковій схемі на стіні, тепер більше схожій на павуче лігво.
Стіна поповнювалася інформацією, але поки що надто незрозуміла була постать, що стоїть за всім цим. Зв'язки йшли у різні боки, обплутуючи весь світ павутинням. Частина з них виходила за кордони, не тільки на планету феї, та ще в кілька знайомих Перлі та проректору місць поза цим світом, але й на Землю, яка була практично Терра інкогніта. Тут у процесі нашого розслідування раз у раз випливав швейцарський годинник, деякі інгредієнти тваринного походження, і, як не дивно, коти.
Кошенята вважалися найціннішим придбанням, доставленим із моєї планети. А все тому, що могли бачити навіть те, що звичайні маги навіть не відчували. Їх нюх не могли обдурити жодні артефакти, вони чули навіть тріщини в полотні світу. Загалом останній місяць проректор намагався вирахувати, хто має цих неймовірних тварин, і звідки вони їх взяли. На жаль, за інформацією, почерпнутою в дуже обізнаних джерелах, коти на планеті не розмножувалися, а тому постійний потік цих звірів навівав роздуми.
Коли я, у супроводі Перли, при тісному прикритті тилу, де, як завжди, розташувалися крижані лисиці, переступила через поріг порталу, то в першу чергу здивувалася непривабливості самого приміщення.
Портальний зал виглядав диким та занедбаним – це на перший погляд. На другий, я б сказала, що ним все ж таки користуються, але без фанатизму, точніше не часто.
- Щось мені це нагадує, - поки майбутні адепти переходили на цей бік, ми, що пройшли всередині групи, відійшли ближче до грубо витесаної стіни.
- Не пустеля, - знову занили сестрички, - холодно, і скоро буде буревій!
Я знову здивувалася їх здатності настільки точно робити погодні прогнози. Куди там гідрометцентр.
Невеликий зал заповнився під зав'язку, і куратор гучно наказав заспокоїтися.
- У нас не надто багато часу, щоб дістатися місця ночівлі! Зважаючи на те, що погода в цих місцях дуже непередбачувана, нам доведеться поспішати.
Коли за стінами портального залу в білій каламуті я розглянула гори, а кільце проректора раптом недружно кольнуло мене в палець, я не стрималася, і смачно охарактеризувала того, хто придумав таку розвагу.
Речі, продукти на три дні, і дам, точніше всіх істот жіночої статі, було запропоновано посадити на віз, запряжений двома дивними тваринами.
Перла, яка побачила їх, одразу ж закрутила по сторонах головою.
- Не може бути, - бубнила вона, - як таке могло статися?
Я навіть не встигла у неї уточнити у чому проблема.
З будівлі портального залу вийшли троє. У чорних бурках та папахах.
- Ні-і-і! - Просипіла фея, намагаючись прикрити мене спиною.
- Отже, дозвольте представити наших супроводжуючих, - перекрикуючи буран, що наближався досить швидко, загорлав куратор, - Гих, Пирх, і Бобирх.
Я істерично хихикнула, розуміючи, що такі імена властиві копиторогим.
- Ми вирушаємо в резервацію копиторогих, на свято прославлення їхнього бога! - Підтверджуючи моє несподівано правильне припущення, продовжив куратор.
- В якості к-кого? - гикнула я, при цьому якось підозріло втрачаючі голос.
- Ви навіть не можете уявити, яка унікальню подію нам доведеться побачити, і як несподівано вдало нам випала подібна честь і перепустка на цю територію!
- Хтось постарався заманити, - прошипіла фея, майже нечутно.
- А це не небезпечно? - Зашаріло у мене за спиною, - свята поклоніння будь-яким богам без принесення жертв – це як постановочний захід.
Я кивнула, розуміючи, що побоювання сестрички зняли з мого ментального поля.
Ми ж на цьому святі життя – нетямущі та ненавчені дитинчата. Це хто ж міг придумати? І у нас в охороні – тільки куратор та маг-бойовик.
- Я не зможу передати звістку проректору, - нахилившись до мого вуха фея не відривала погляд від копиторогих, - слід залишити мої здібності на самий крайній випадок.
- Ти гадаєш, що він буде?
– А ти? - Невесело хмикнула фея.
- Якесь садистське задоволення, - не думаєш, Твіггі?
За нашими спинами сестрички перебирали імена особистостей, здатних на подібну підставу. Але за їхніми підрахунками нікого, настільки прибитого життям, вони не ідентифікували.
- Якийсь латентний маніяк-смертник завівся, - Піггі зітхнула, вкидаючи мене в ступор своїм висновком.
- Або місце висадки підкинули, - простягла Твіггі, а ми з феєю подивилися одна на одну широко розплющеними очима. Якщо це так, то навіть складно спрогнозувати розмір майбутніх неприємностей.