Частина 35 Де тільки Перла не була і чого тільки не чула

- А ми знайшли лікаря, який прописував ослячу сечу для лікування хвороб нирок! - радісно розповіла Перла, слава всім небожителям, вже після того, як я доїла.
- Ця панацея, за його словами, вважається дуже рідкісною і вимагає максимальної наполегливості у пошуку та видобутку.
Я пожувала губу, дивлячись на стіну, а також скоса на проректора, який виглядав дуже втомленим.
«Він що, не спав дві доби?» - крутилася в голові думка.
- І звідки він дізнався про неї? - Хоч думки й крутилися в голові зніяковіло, але мовчати я не могла. Мене підмивало розповісти про несподівану радість від дружби, про надмірну опіку чи переслідування, і про впевненість. Я була впевнена, що це ті тварини, які переслідували мене в процесі знайомства з моїм вогнем. Звідки знала – а хз, як у нас у народі кажуть.
- На курсах підвищення кваліфікації, - хихикнула фея, але маг відразу перебив її:
- Пів року тому йому подарували старовинну книгу з дуже оригінальними, я сказав би, рецептами.
– З оригінальними – це добре? - Щось у словах мага було багатозначним, але зрозуміти, що саме не уявлялося можливим. Чи то від втоми, чи то від шикарної вечері, але він говорив беземоційно.
- Добре, - ми почерпнули звідти багато нового та цікавого, - фея була емоційнішою. Може, цим і виводила з себе мага. - «Фактично, суміш коров'ячого молока, чистої олії, йогурту, сечі та гною, вважається ліками від багатьох хвороб, включаючи рак і діабет», - процитувала вона, скалячись в усмішці маніяка.
Я неприємно здивувалася, підозрюючи, що фея з мене, як би пом'якше сказати, - о, насміхається?
- Це ж хтось перейнявся друком подібної літератури, старінням книг та врученням потрібним людям. Швидше за все, лікарі вибиралися за кількістю обхвату хворих? - Висловила припущення, щоб не накручувати себе, спостерігаючи за феєю.
- Ти правильні висновки робиш, Любов! - Проректор підвівся і підійшов до стіни.
Мені всього на секунду стало тепло всередині, ніби спалахнув маленький ґніт, що розганяє пітьму слабеньким язичком полум'я. Ну так, не люблю, коли мене Любов'ю кличуть, але тут моє ім'я ніби муркнули, чи все ж таки прокатали на язиці, як солодкий льодяник.
Він приколов під шаржем Скайріма табличку Координатор.
Я прикусила губу і висунула ще одне припущення.
- Швидше за все раритетна медична література продається у спеціальних крамницях старожитностей? Ну, я просто не уявляю, як можна сховати сліди влучення такої книги до рук адресата.
- Точно, - клацнула пальцями фея, - головне питання не хто подарував, а де купив! Потрібно послати звістку Бёбру!
- Ти сумніваєшся у компетентності дізнавача? – огризнувся проректор.
- Ні, - зам'ялася фея, - але ж нам сказали, що якщо з'являться ідеї…
- Ось тезово їх і підготуєш, коли наші збори закінчаться! - Рикнув маг.
Я так і уявила, як Перла готує протокол зборів. Був у мене в минулому житті такий досвід. Довелося підмінити куму, яка зламала в трьох місцях гомілку, і не могла виконувати обов'язки секретаря.
Ох і намучилася я тоді з перекладом слів промовців для внесення до протоколу. Тоді обговорювали будівництво нового корівника. І найскладнішим став переклад вказівного спрямування та умовного способу виконання.
- До речі, - він повернувся до мене, - імовірно знайшли дружину твого орендаря.
- Дружину артефактора? А чому імовірно?
- Усі зачіпки ведуть у Каганат.
Сьогодні саме проходили типи держав, і по свіжому я перепитала - до тюрок?
Я пам'ятала, що в цій державі на нижчому соціальному рівні стояли раби. І це не додавало радості до усвідомлення, що Вінт діждеться дружину назад.
- Третій тегін відкрив портальний караван-сарай.
Я знову некультурно відважила щелепу до підлоги. "Тегін – це спадкоємець кагану. Каган – правитель із абсолютною владою, зокрема і воєначальник, і власник всіх земель, і верховний суддя. Караван-сарай - заїжджий двір для караванів на торговому шляху, будинок відпочинку. Тоді як туди вписується портальний профіль?"
– Усі портальники, які підписали з ним договір, стають підданими каганату.
- А жінки не мають права ходити вулицею без супроводу чоловіка, брата чи батька, - процитувала я ще одну відмінність у переліку свобод тут і там.
- Вони надають різні послуги, - перехопила ініціативу Перла, - здебільшого пов'язані з доставкою різних рідкісностей.
- Тобто підловити дружину Вінта, якщо вона там, і хоча б розпитати – чи не вийде?
- Навряд. Переміщення включають виключно підданих кагану.
- Тому не зрозуміло, чи реально там усі викрадені портальники, точніше ті, хто вважається зниклим, чи це спосіб прикрити дії когось, хто перебуває або тут, або в сусідніх державах.
- Ага, - погодилася я, - Перла розповідала про те, що до власника замку, біля якого резервація копиторогих, теж важко можна проникнути. Може й у нього рильце в пуху?
- Яке рильце? - Не зрозумів маг, а фея пирхнула.
- Ну, я маю на увазі, що чим менше ми знаємо про якесь місце, тим більша ймовірність того, що там відбуваються якісь заборонені речі?
Проректор відразу написав на квадратиках щось і пришпилив трохи нижче куратора.
Ставрус Гордовитий, значилося на одному, але в другому – третій тегін Швидкий змій.
Я тут же згадала прізвиська індіанців, і те, що ЧИНГАЧГУК перекладався, як Великий змій. Чи то була вигадка Купера?
Ниточок поки мотати на стіну проректор не став, бо точної впевненості проти копиторогих підданих Вищого демона немає. Як і того, що вони готують плацдарм для свого правителя.
- А знаєте, як перекладається ім'я Скайрім? – повернувся до нас обличчям Альваліс.
– І як? - Питання вискочило раніше, ніж я розглянула похмурий вираз на обличчі мага.
- Поглинаючий магію, - непідйомною брилою впали два слова, сказані потойбічним шепотом.
Чому потойбічним? Та тому що губ проректор не розтискав, а черевомовленням, до цього часу точно не страждав. Тому я відразу зробила висновок, що шепіт у мене в голові пролунав через передачу думок на відстані, тобто телепатії. Те, що маг і таке вміє, відійшло перед усвідомленням, що нам знову підсунули якісь погано пахнучі екскременти.
- Це ж просто переклад? - Дещо нервово перепитала фея.
- Докази вказують про протилежне, - навіщось налякав нас знову проректор.
- Які докази? - Сипло видавила я, закашлявшись.
- Я не можу показати їх, тому що у вас немає допуску.
- Твою ж, - виплюнула голосом, що вже повернувся, - геніальність, - в останній момент яскраво згадала що буває за лайку на начальство.
- Так, - погодилася фея, - поманить калачем, а обдарує сургучем.
Я такого прислів'я не знала, тому підстрибнула в кріслі і спитала, - а що треба, щоби отримати допуск?
- Принести клятву і вступити ... - Договорити він не встиг, так як мені згадався сон.
- У службу з вилову шалених злочинців?
Перла крекнула, подивилася на мене, як на трохи прибиту знаннями, але біля скроні крутити пальцем не наважилася.
– Тут є така служба? – Брови чоловіка підстрибнули на середину чола.
- Я про таку не чула, - відхрестилася фея, - скажених, це покусаних тваринами?
- Сказ заразний і дуже небезпечний!
- Це на її планеті, - відмахнулася вона від запитального погляду мага, - напевно, перезаймалася.
І вже звертаючись до мене, заспівала солодким голосом, - тобі треба відпочити, Любаша!
– А ви? – Мені не подобалося, що ми не закінчили та ще й зупинилися на такому цікавому.
- Я проведу тебе, - маг простягнув мені руку, - а Перла писатиме протокол, прийду, перевірю!
Фея невдоволено підібгала губи, але потім кивнула.
Я ж попрощалася і легенько засунула долоню в руку магу.
Коли ми опинилися на арені, я смикнулася, надто яскравими були спогади про сьогоднішні наздоганяння.
- Я ж відчуваю, що тебе щось турбує, - маг показав на колону, - скинь надлишок магії і розповідай.
Я спробувала відчути, чи є цей надлишок, але маг підштовхнув до колони.
- Більше, ніж потрібно, колона не відбере, а ти стабілізуєшся.
Я погладила долонею завитки, і вони радісно спалахнули у відповідь.
- Альваліс, мені здається, що перевертні точно з Сільвера. Вони сьогодні набилися в подруги, тягалися за мною, прикриваючи спину, наступали на п'яти на кросі, і всіляко лізли в моє внутрішнє коло.
- Внутрішнє коло? - М'яко посміхнувся маг, - ти знаєш, що це таке?
- Ну ... - Я не змогла відразу відповісти.
- Я розберуся, Любаша, не хвилюйся!
Колона зняла тривоги, роздратування і я зніяковіло кивнула, - дякую тобі!
Чому в мене підігнулися ноги і я опинилася на його руках, я вже не усвідомлювала, як і те, що ми перейшли у вежу.
Він уклав мене на ліжко, роздягаючи до білизни, потім накрив ковдрою і пройшов по кімнаті, перевіряючи захист.
- Значить крижані трихвості лисиці? Розберемося! Але ж це треба! Все-таки змогли чортівниці!