Частина 32 Пакт про ненапад

- Слід зазначити, що насіння життя, яке прижилося і дало сходи – треба рахувати на пальцях, тому кожен світ, населений розумними істотами – священний.
Проректор глянув на нас із Перлою.
Ми відповідно кивнули, хто ж сперечається. Будь-яке життя – священне, якщо це не таргани та не щури у підвалі. Чи йшлося про розумне? Щось я відволіклася, знову милуючись проректором.
– Тому існують ті, хто спостерігає.
- Око Творця? - Пожвавішала фея, - це що, не вигадка? Ми так і не знайшли підтвердження існування спостереження! Ніде, на хвилиночку!
- Ну, швидше за все, тому, що це не зовсім живе.
- Зовсім не живе? - Я перевела погляд на кульку. І несподівано згадала супутники, що кружляють довкола Землі, від найменших, до пристойного розміру, з записувальною і передавальної апаратурою. Вони ж точно не живі!
- Так, не перебивайте мене! - Роздратовано вимовив Альваліс, - я так ніколи не дійду до суті питання.
Фея тут же продемонструвала жест замикання рота на ключ, я ледве стримала нервовий смішок, відразу відзначаючи, що фея надто освічена про те, що практикується на Землі. Ну от не повірю, що стільки збігів - і все повз.
Проректор підняв погляд на стелю, підкинув кульку вище, і ми опинилися у відкритому космосі.
Білий карлик висів у якомусь райдужному серпанку, трохи віддалік навколо нього оберталися дві планети. Одна ближче до карлика - крихітна, інша, набагато далі і набагато більша. Саме вона переливалася найяскравішим діамантом у променях білого світила.
Я залюбувалася цією неймовірною пишнотою і зразу не побачила чорнильну пляму на периферії системи.
А потім - потім зображення мигнуло, і розум відзначив згасаюче свічення планети - алмазу, і білого карлика, що вистрілював у простір останні іскри.
- Як таке можливе? - Здивування в голосі Перли було схоже на паніку.
- Неможливо. Незрозуміло. Недоказово. Але в цій системі повністю зник вогонь у будь-якому вигляді.
Я непристойно відкрила рота, чи перепитати хотіла, чи вразилася без міри.
Альваліс мазнув поглядом по моїх губах, я ненавмисно облизнулася, захлопуючи рукавичку.
- Слухайте, - все-таки розум скинув заціпеніння від подиву, - а це Сільвер?
- Так, - кивнув головою проректор, - планета, де в підземних печерах розвинувся дивовижний світ крижаних перевертнів. Але після того, як згасло світило, температура на планету впала настільки, що рятувальна місія неможлива.
- Рятувальна місія? - Фея знову поглянула на темний світ зі злегка блискучою планетою.
Найімовірніше в ній відбивались навколишні зірки, але проблиски були настільки незначними, що хотілося завити. Яка несправедливість!
- Ти ж не просто так осіла на планеті, молодша дочка короля фей?
Перла перевела погляд на проректора, ніби вирішуючи, як швидко варто прибрати цікавого мага. Одна річ – просто фея, інша, якщо випливає твоє походження.
- І звідки ти такий цікавий взявся? - Все ж пилком фея не скористалася, продовжуючи зображати розслаблену та спокійну.
- Перла, - підскочила я біля неї, - так це ж та відьмочка, вона ж одразу як нас побачила, так і сказала, що ти не фамільяр, а фея королівського роду!
Перла закашлялася і зиркнула на мене настільки грізно, що я майже язика проковтнула.
Проректор хмикнув, не підтверджуючи і не спростовуючи озвученого мною. Він зробив дивний жест рукою і кулька-проектор впала йому в долоню.
- Я пропоную вам взяти участь у розслідуванні того, що сталося.
– Нам? – Перла вигнула брову.
- Якщо ти доглядала за Любов'ю, значить це важливо.
Ми переглянулись із феєю, згадуючи наш договір.
- А тепер і я доглядаю Любов'ю…
Тепер уже фея переглянулася з проректором, поки я роздумувала, чим мені загрожує подібний нагляд.
В голову наполегливо лізло прислів'я про двох няньок та дитину без очей.
- Але ж у мене схожий вогонь!
Перла та проректор повернули в мій бік голови.
- І коли я шукала внутрішній вогонь, я бачила ліс на стелі печери, голки зморозі, і чула перевертнів, що грали в салочки.
- Недостатньо вступних, - видав Альваліс.
- Ну, - Перла знову пройшлася по магу скануючим поглядом, - Любов теж не на цій планеті народилося.
- Тобто, - одразу погрозливо рикнув чоловік.
- Здається мені, - хмикнула фея, - у створених умовах слід укласти…
- Договір про співпрацю? – Запропонував проректор.
- Пакт про ненапад? - Нервово хихикнула я.
- Так, - кивнула фея, - такі вони кровожерливі, представники світів, де нема магії.
- Де не присутня магія?
- Але є потенціал! - Підняла вгору вказівний палець фея.
- Так ось чому в неї настільки спонтанно та вибухонебезпечно прокинулася магія! І те, що вона з без магічного світу, а як вона сюди потрапила?
- Ну, - фея знітилася на секунду, - швидше за все частина провини лежить на феях, ми ж такі зацікавлені..
- Те, що ви розвідуєте нові світи, – це не дивно. Ваша інтуїція вважається еталоном.
Я одразу представила міжнародне бюро мір та ваг, де на одній із полиць зберігається еталон фейської інтуїції. Покрутила головою, сподіваючись позбутися абсурдного бачення.
- Але ж ти казала, що швидше за все ми помінялися місцями з мадам Окаянною! - Видала, щоб не подумали про дивацтва, властиві мені недалекій.
- А детальніше? - Погляд мага заскакав по моєму обличчю, немов ставив маркери, що визначають брешу я, або кажу правду.
- Тоді карти на стіл? - Запропонувала фея, - хотілося б знати, хто ти такий насправді!
- Орден рівноваги.
Перла мовчала, тож я подала голос.
– Це ті, хто не втручається?
- Це ті, хто контролює і розслідує випадки, що тягнуть за собою зміну розстановки сил між добром і злом.
- І караючі, - недобре посміхнулася фея. — Яке цікаве відкриття, я завжди думала, що ви інші.
- Інші?
- Той хто розслідує і карає, - фея опустила функцію контролю, швидше за все тому, що не вірила, що можна когось проконтролювати, - має бути на порядок, якщо не на кілька порядків сильнішим за порушників.
- Я найсильніший вогненний маг планети! – Підняв брову Альваліс.
- І колода у тебе краплена, і повні рукави козирів, - покивала вона.
Я знову неприємно здивувалася. Ось звідки вона стільки знає про Землю?
Мабуть, перебування в пентаграмі надавало якісь додаткові опції нашому діалогу, бо маг не перепитав, а лише кивнув, посміхнувшись.
- Так, у мене є й інші таланти, у переміщеннях я, до речі, сильний.
- І ментальним технікам навчений, - здала його здатності ритися в голові піддослідного, систематизуючи спогади. – О, а чому тоді ти не побачив, що я із Землі?
- Я переглядав найближчі спогади і не заглиблювався в особисте.
- Дякую, що тут сказати, - якесь гадське почуття всередині штовхало влаштувати істерику, але я задавила його на корені. Чомусь згадався Регул у вигляді смолоскипа, і те, як страшно мені було там, де він горів до того як.
- Ось і справжня мадам Окаяна в переміщеннях була сильна, - фея щось посилено думала, кидаючи дрібні кісточки у вогонь розмови, - вона перемістилася на Землю, а Любашу виштовхнуло на її місце. Швидше за все, вона припускала, що впорається сама, але застрягла на Землі, магії там майже немає, а крупицями вона власний резерв поповнить не скоро. Феям доводилося несолодко.
- А її партнер? - Проректор поставив правильне запитання, але тільки ми вже вирахували хитре число, завдяки якому Окаяна була вовком-одинаком.
- Особистісний рейтинг має такий, що дозволив не сподіватися ні на кого.
- І втративши пильність опинитися у повній дупі? – хмикнув чоловік.
Я несподівано для себе засміялася. Враховуючи, що вона вирушила за ослиною сечею, то в повній ослячій дупі.
- Що це з нею? – поставив чоловік питання феї.
- Фантазія в неї бурхлива, - нафантазує та угорає.
- Угорає?
Я витерла сльози, що набігли на очі, - мадам у повній ослячій дупі, як пити дати. Рятувальну місію організовуватимемо?
- Ні, ми тут з іншого приводу!
- І з якого ж? - Було видно, як фея підібралася, скидаючи розслабленість та уявний спокій.
- Радонісу не пощастило потрапити у сферу інтересу знедоленого Вищого демона Скайріма. І клітка, в яку він був замкнений, готова впасти.