Частина 27 Головне вміння у житті

На підготовчих курсах слухачів на територію Бойової Академії не селили. Напевно, щоб раніше не втекли, розглянувши, так би мовити, нюанси.
Ні, звичайно, бути бойовим магом на службі корони – це престижно. Перла всі вуха продзижчала, поки Балбес, що летів попереду нашої дивної процесії, вів нас кудись обхідними шляхами.
До того ж укладати довічний контракт нікого не змушують. З дипломом і в приватну охорону можна податись, і в муніципальні дружини чи до дізнавальних служб, та й обов'язкові тридцять років відпрацювання, якщо ти за рахунок корони штани протирав, теж можна обійти. Наприклад, якщо виплатиш усе, що на тебе Академія витратила. Сума там, звичайно, не маленька виходить, тому що за десять років встигає накапати достатньо, тому й намагаються ті, у кого гроші водяться, відправляти нащадків на платне відділення. В іншому випадку сюди міг вступити навіть бідняк, навіть сирота, але за наявності певного рівня магії.
Скрізь є винятки. До таких винятків належали ті самі бідняки і сироти, які мали за рік підготовчих курсів зрости до рівня звичайних вступників. Їх навчали загальношкільним знанням, якщо можна сказати. Писати, читати та рахувати їх у початкових школах навчали, а от поглиблені курси креслення та геометрії, рунології, початкові знання з магічної фізики та енергетики, етикет, спеціальну фізичну підготовку, а також освоєння колючої та ріжучої зброї – давали різнобічно та ґрунтовно.
До винятків належали й такі, як я, у яких пізно дар прокинувся, та ще й майже не керований. Як виявилося, мій випадок не унікальний, а такий, який має право на існування. Особливо у місцевостях із нестабільним магічним фоном. Перла сказала, що є такі території, де цей самий фон блукає. Взимку в одному місці, влітку в іншому, а восени взагалі може розділитися на дві зони та накрити дві частини селища чи містечка.
Загалом, на виділену для підготовки вступників частину території Академії, ми практично проникли. Все тому, що нам з Перлою за територію хід був заборонений, а підготовча частини з основної стикувалися тільки через бойові арени. Балбес сказав, що захист у ненавчених має бути таким самим, як і у випускних курсів. Тут заздалегідь не зрозуміло, хто має сили і дурі більше, ненавчені, або випускники. І йти тією стороною, все одно, що розписатися в зниженні статусу. Вдруге на перший курс – це погана карма.
Як виявилось, був сюди ще один шлях. Через пташник, загін дивних тварин, схожих на суміш свиней із зубрами, і господарський блок. Ну і по парку, в якому стояв корпус для викладацького складу, ми теж трохи поплутали.
Балбес вже після упустив, що це така охорона - складний маршрут переміщення повз сигнальні пастки, щоб захистити спокій і сон викладачів і викладачок.
Гуртожиток для сиріт та незаможних  виглядав добре. Дві вежі з боків двоповерхової присадкуватий будівлі, масивні дерев'яні двері посередині. Ми ще якимись кущами останні десять метрів лізли, поки на доріжку, що вела до гуртожитку, вийшли. Виколупуючи гілки з ліфа, я дивилася на будинок і представляла кам'яного троля. Надто вже двері роззявлений рот нагадували.
– Вперед! - Скомандував крилатий кіт, - а то все смачне розберуть.
Троль же й завідував цією богадільнею. Він жив у правій вежі, і довго, смачно лаявся з Балбесом, що залетів у кімнату коменданта без нас. Найцікавішим було те, що лайки були витонченими. «Три пера тобі в дупу», «я твою маму в труні бачив у білих балетках», «та від твоїх речей дупа злипнеться» та тому подібне звучало, якщо не музикою, то віршованими рядками. Я слухала, а фея писала список у крихітному блокнотику, крихітним олівцем.
Виявилося, що вона не конспектувала словесні перли, а турбувалася про мене. Я ж залишилася в тому, в чому мене з таємних зборів вкрали, та ще й вогонь трохи зіпсував і сукню, і спідниці.
- Тобі десять комплектів спідньої білизни вистачить? - Висмикнула вона мене з подоби медитації.
– Десять? Думаю, вистачить.
- Тоді моя черга, - вона сховала блокнотик, і підлетіла до дверей, - прочини, дорогенька, щпарину для фамільяра!
І я виконала побажання феї.
За годину ми опинилися в невеликому мансардному приміщенні в лівій вежі.
Фея лежала зірочкою на полуторному ліжку, приходячи до тями після епічної битви з тролем, я – розглядала вирване зубами і видряпане кігтями речовинне забезпечення. Лаконічне і по військовому функціональне - що не мнеться, у вогні не горить, у воді не тоне? Якщо я правильно зрозуміла пояснення троля. Щоправда був один нюанс – за правильної вимови відповідного заклинання активації.
– І де воно? - Запитала втомлена після словесних баталій з тролем фея.
– Видасть куратор, - відповів той втомленно.
В очах коменданта читалася дещиця поваги. Здебільшого тому, що останнє слово залишилося за Перлою. І тому, мабуть, він поклав на стопку речей великий шматок запашного рожевого мила. Як схвалення чи підкреслити виявлені вміння. Чи це він так зворушливо висловлював повагу? Запросив же Перлу на чай після відбою. Я ледве стримала фирк, коли вона скупо впустила – подумаю.
Крихітний санвузол, який належав жителю вежі – радував. Все тому, що на другому поверсі санвузли були в кінцях коридорів і були загальними. А з огляду на те, що на даний момент я була єдиною дівчиною в компанії абсолютно неймовірної чоловічої публіки, взагалі окриляв.
Наближався час обіду, і слід було спуститися на перший поверх, щоб побачити цю публіку на власні очі. Саме там була їдальня, кілька залів для практичних занять, лабораторії та кілька класів для теоретичних лекцій. Там був кабінет куратора нульовиків, саме так називали мешканців цієї будівлі. Нині він був відсутній. До кінця сьогоднішнього дня нишпорив, так би мовити, разом із рекрутерами у пошуках неврахованих талантів безкрайніми просторами.
А ось завтра з ранку починалося нове життя.
Зачинившись у санвузлі, почала натягувати на себе повсякденний комбінезон. Під нього передбачався гольф, який чимось невловимо нагадав мені Батьківщину. У мене він був яскраво червоний. Горловина стирчала над сталевого кольору комбінезоном, ненав'язливо натякаючи на мою вогненну магію. Ще була вогняна спіраль на рукаві, - троль буркнув, що я поки що вогненний нуль, а я пораділа, що в цьому світі є концепція такого числа. Чистий лист – це завжди приємніше, ніж несистематизовані знання, замкнені під браслетами, що стримують будь які прояви магії. А ще, що все сталося саме так. Адже я так і не визначилася, з ким хотіла б укласти горезвісний договір. З Дорі? Але він пішов у туман із легкої руки Перли.
Я знову подивилася в дзеркало, що дозволяло розглянути себе до пояса. Підвівшись на пальчики, задивилася на нижню половину тіла, обтягнуту еластичним матеріалом. Все ж таки здорово, мати прекрасну фігуру.
- Любаша, ти там що, очима тіло поліруєш?
Я пирхнула, ще раз захопившись здатністю феї. Відчинивши двері, видала – я готова. Фея кілька секунд дивилася на мене, потім витягла зі стопки шарф, і кинула в мене ним.
- На талію намотай, і кінці зафіксуй, щоб на попіль не сповз!
- Навіщо? - У мене навіть сльози на очі навернулись.
- Повір мені, треба! - Зітхнула фея, - якщо жіночої статі не підвезуть, доведеться тебе на індивідуальні заняття просувати.
Я занервувала, згадавши очі проректора й роги, які чи то здалися, чи то намріялися. «Невже я таки запала на вогняного демона?» - потіючи і злясь, намотувала шарф на талію.
"Але ноги ж у нього чоловічі!" - Кричали в голові таргани, переконуючи в тому, що в мене бурхлива фантазія, і треба жити простіше.
А ближче до півночі, я нарешті спробувала розслабитися, виконуючи їхні настанови.
Перла полетіла, коли я почала сопіти. Разом з ульотом, стягнула з мене сон, що підкрадався ще хвилину тому, змусивши вибратися з ліжка, і застигнути перед вікном.
- Ніч, цей час чаклунства, - муркотнуло чоловічим голосом за моєю спиною, і я сіпнулася.
Повільно розвернувшись, подивилася на проректора, що сидів на стільці. Розумом я розуміла, що на тлі яскравої та світлої ночі, моя постать, одягнена в короткі шортики та маєчку, будить, загалом будить чоловічі бажання, змушуючи стукати моє серце на підвищених обертах від цього усвідомлення. Але при цьому досвід, будь він неладний, підказував, що мені подобається дражнити і смикати за вуса тигра. 
- Ніч - це час дурних думок і приголомшливих ідей! - Я обережно пересунулася ближче до ліжка, і мені на мить здалося, що очі чоловіка спалахнули гарячими вогниками.
- Приголомшливих? - Питання в його голосі натякало на довгий і дуже предметний допит.
"Може діалог?" – запропонували таргани.
Але мені чомусь здавалося, що він прийшов до мене саме заради допиту.
Фантазія тут же підкинула кілька сцен із бачених мною фільмів для дорослих. Я почервоніла, і запакувалась у комбінезон зі швидкістю, властивою надстроковику.
– Я готова!
- Знаєш, що головне у житті?
– Що?
- Вміння домовлятися!
Я посопіла, не зовсім розуміючи.
Чоловік підвівся, ступив до мене ближче, і простягши руку, інтимно прошепотів, - пішли?