Частина 11. Спід-дейтинг – це не лише цінні знання, а й небезпечні одкровення

- Сподобався вам, незрівняння Любове, мій букет? – столик, за яким навпроти мене сидів підозріло манірний чоловік, на початку заходу радував виключно витонченно-дизайнерським ліхтариком. Анкету і олівець, кожен гість приносив свій. В анкеті цього громадянина, навпроти мого прізвища, слід було намалювати бали.
Тип авансу, натяку або обіцянки. Чим більше "підкуп", тим прозаїчніше "Ну, візьміть мене", звернене до того чи іншого мага. Видимість вибору з боку дівчини.
Перла веліла аванси не роздавати праворуч і ліворуч. Все одно невизначеність існуватиме до кінця. І цілеспрямовані в цьому самому кінці підуть з козирів.
- Спід-дейтинг задуманий для того, щоб жоден чоловік не уникнув долі бути представленим дамі, - пояснила Перла. - Хочеш, розпитуй їх, якщо хтось сподобається, або одне й те саме питання озвучуй, як тобі завгодно. Головне позначку у тій анкеті обов'язково постав, щоб не покарали за невиконання обов'язків.
Сама фея планувала влаштувати допит особливо ненадійним членам магічного товариства. Її цікавило підґрунтя намірів, спрямованих на дискредитацію її чинного та законослухняного образу. Ну хто пристойній жінці биту дарує? Чи набір для гриму? Для цього ми варили льодяники весь той час, що залишився, до початку заходу. Ними вона збиралася пригощати тих, від кого вимагалося щиросерде зізнання. Хотілось би знати, звідкіля у неї такі неймовірні знання лікарських розслин та фармацевтичних процесів, але я тримала язик за зубами, тому що з кожним днем розуміла у що вляпалась.
Мені важко було уявити, як вона змусить смоктати цукерку таємного радника. Або голову відділу дізнань. Або служби контролю над дотриманням ліміту переміщень. Або цих - із міграційного відділу. Їх, до речі, налічувалося троє. Усі руді, безсоромні, і молодці, як на підбір. Не люблю рудих! І шум, що вони створюють. Хоча дівчата за столами, куди приземлились представники цієї служби, заливалися дзвіночками. Невже вони їм розповідають анекдоти?
- Цінні інгредієнти, дякую, - я намалювала в осередку навпроти свого прізвища квіточку, більше схожу на дулю, і відірвавши погляд від виконаного завдання, подивилася на чоловіка.
- Скажіть, - хитнувшись на стіл грудьми, упакованими в синій оксамит, кинула на всі боки нервовий погляд, - а як ви ставитеся до контрабандистів?
Перла сказала, що табу на цьому заході на питання нема. Можна питати про що завгодно. Навіть про те, чи пісявся претендент у дитинстві і до скількох років. Ні, звичайно, подібне питання я б не стала ставити. Навіть виходячи з того, що в цьому світі вважали, що чим довше пісявся хлопець у дитинстві, тим більшим ставав у нього в штанах у зрілому віці предмет гордості.
Коли ж я пожвавішала після її розповіді, вона пообіцяла надати мені завтра таблицю із зазначенням розмірів. У сплячому та бойовому, так би мовити, стані. Навіть страшно подумати, як вона витратить сьогодні цінний час на подібне дослідження. І навіщо вона з собою брала лінійку? Чи не для того ж, щоб вимагати у опитуваних виміряти багатство? А в бойовому тоді як?
- До контрабандистів? - Перепитав чоловік, відразу занервувавши.
У мене на столі теж був листок. Зі штампиком. Це щоб відзначати тих, хто наділив своєю увагою. На кожному гості був номерок, ось саме навпроти такого ж я зобов'язана була поставити відмітку - був, дивився в очі, зачаровував і чарував. Або обгавкав презирством та облив антипатією.
Я відразу штампик криво в комірку навпроти цифри 3 ляпнула. Я собі вирішила таким чином відзначати ненадійних. Нервує, значить рильце в пір'ячку.
Я вичікувально застигла, чекаючи відповіді.
- Вважаю, що лише у разі смертельної потреби слід звертатися до них.
Не дочекавшись від мене задовільного кивка, нервово продовжив:
- Сьогодні дізнався, що самка отаріанського ленцануса, для того, щоб знайти самця, залазить на найвище дерево і репетує доти, доки самець її не знайде. Одне питання: Чому люди все ускладнюють?
Я, не знайшовши що відповісти, пересмикнула плечима. 
– Люди не ускладнюють. Самки ускладнюють. Заліз не той, заліз не так. - Чоловік, це не вам кричали.
Я від несподіванки навіть рота відкрила. На що він натякає? Контрабандисти що, не лише речі, а й жінок тягають замовникам? А я? А мене?
- Тому, якщо є засіб, що дозволяє згладити подібні складнощі, - пограв опитуваний бровами.
І тут закінчився час міні-побачення. Продзвеніли переливи і гість підскочив, переміщаючись до наступного столика. «Непорядок, вивернувся вужем! І чого було про дерево? Це натяк? Може потрібно на нього залізти та кричати – контрабандисти, контрабандисти?» - думала я, поки новий відвідувач вмощував своє сідало на стілець.
Я кивнула наступному претенденту, на секунду відзначивши його очі, що підозріло бігали у всі боки. Мені навіть на секунду здалося, що він поглядом відстрілює мух чи комарів. Невидимих для всіх інших у цьому залі.
- Ви дуже талановита жінка - з ходу приголомшив він мене.
- Це в чому?
- Ви дуже добре знаходите, - пограв бровами індивід, кидаючи на стіл недомовленість разом із анкетою.
- Пригоди? - Уточнила для себе, тому що інші варіанти вишикувалися в чергу тільки після уявного окрику самій собі. 
- Ще й пригоди? – одразу пожвавішав він.
Я мовчки дивилася на нього, чекаючи продовження. Чоловік проковтнув слину, пожував губу і пошепки, ніби хтось нас міг почути натякнув, - заховане там…
– Де? - Я теж пограла бровами, припускаючи, що мене зібралися ловити на таємницю.
- Так у кущах малини, - бігаючі очі заскакали на всі боки. - Ведмідь, якщо захоче, його ніхто в житті не знайде.
- Пощастило! – я намалювала напроти його позначки жирний хрест. Ще й поперечку, як біля православного хреста прималювала внизу.
- Мені казали, що ви і зі списками непогано справляєтесь?
Я ледве не здригнулася, відсуваючи його список, і хапаючись за свій штамп. Відбиток ляпнувся строго вертикально, як знак оклику.
"Невже вона брала замовлення для контрабандистів?" - Думка про власну причетність, точніше тієї, чиє місце я так несподівано зайняла, пробіг по спині морозом.
- Не всякий список у рядок пишеться , - навіщось відповіла, прикладаючи максимальні зусилля для того, щоб піймати погляд чоловіка. - А ви, значить, плітки поважаєте?
Якщо він прийшов до мене зараз, значить прямого виходу не знайшов. Навряд чи нормальний клієнт став би підгортати предмет, що його цікавить, таким дивним чином. Плати гроші – отримуй товар. Або принось список та аванс, – я згадала слова Дроворуба, – отримуй стільці.
- Ну, - засовався він по стільцю дупою.
- З чутками можна пролетіти. У мене вчора на задньому дворі був аншлаг від жадаючих обміняти зуби на золото.
Невдалий клієнт поплескав віями, потім опустив погляд на мої руки, і знову підняв очі.
- А навіщо вам зуби? - Дещо нервово поставив він питання, якого я, чесно, не очікувала.
- Намисто, хороший ти мій, зроблю, і на шию повішу! – Сарказм вирвався сам собою.
Переливи зірвали відвідувача зі стільця, начебто на ньому був виштовхувач, і він, постійно оглядаючись, проскакав до сусіднього столу.
Не втрималася, надіслала йому повітряний поцілунок. Його перекосило, і він одразу відвернувся.
Запам'яталося інтерв'ю із колишнім ведмедем. Він знову допитувався про щастя, де його продають, і скільки воно може коштувати.
Стало шкода мужика. Очі в нього такі сумні. Обійняти та плакати. Я навіть пообіцяла дізнатися про варіанти.
Були кілька усміхнених і які намагалися вивідати сферу моїх занять. Навіть повага до Окаянної в серці оселилася. Це ж треба, у них що, окрім роз'їзного характеру діяльності мадам та невловимої зовнішності – більше нічого на неї не було? Але я одразу переводила питання на контрабандистів. І коли таємний радник, якого мені показала здалеку Перла, у відповідь запитав – чому цікавлюся, я йому одразу відповіла – балотуватися до міської ради хочу, а це питання – бомба, і протягне мене туди, як протягом.
У нього дар мови сам собою відпав. Я вже знала, що в їхніх радах, кабінетах, муніципалітетах та інших ахах жінки не представлені. «Волосся довге – розум коротенький» - не те, як правильно відмовляти від цього виду діяльності, а що в методичках, виданих для керівників цими організаціями, швидше за все на першій сторінці та величезними літерами написано. І кожен сам спосіб захисту своєї ради, кабінету або муніципалітету, від жінок, плекає і розробляє. А якщо не зміг, і вона настирливо лізе – значить замінять тебе на розумнішого і спритнішого.
Перла казала, що знає кількох магів, які навіть одружилися на діяльній дівчині, що прагнула кермувати хоч чимось, віддаючи їй сімейне кермо, і не допускаючи до громадського.
Ну, і наприкінці вечора ми знову відзначилися. Я категорично відмовлялася здати листок з відмітками церемоніймейстеру, мотивуючи відмову тим, що пам'ять у мене дівоча, а список – цінний документ для її підтримки.
А від Перли, що підозріло помолодшала за ці пару днів, спритно втікалиті, кого вона допитувала в останній третині вечора. Там де вже можна було пити та танцювати в невимушенній обстановці. Виглядало це так, ніби таргани розбігаються від потенційного ловця. Я саме тоді прокралася на балкон, оперізуючий залу з одного боку, намагаючись скористатися підказкою номера 3. Правда кричати не наважилася, надто мене зайняли перегони в залі. Чи не перегони, а кішки-мишки?
Список мені залишили після того, як втрутилася Перла. Правда не мій, а лише копію. Щось там у вихіднику було магічного, або якесь ноу-хау, його з палацу виносити не дозволили, а копію – чого не зробиш для нервової жінки, особливо якщо вона погрожує балотуватись в мерію.
- Ти молодець, - похвалила мене Перла, коли ми заходили в будинок, - це було дуже ризиковано, ставити подібне запитання, але тобі вдалося!
Ми зайшли на кухню, і я зупинилася, дивлячись на листок, що лежав на столі.
- Лист, порталом? - Зробила не таке вже й складне припущення.
Перла зробила крок до столу, клацнула по згорнутому в трубочку листку, і він плюючись іскрами повільно і неохоче розвернувся.
- Ти переплутала списки! - прочитала вона і підняла на мене потемнілі очі.
Я зацьковано відступила на крок від цієї страшної жінки, водночас пробелькотівши, - це не я!
– Стояти! - гаркнула хрещена фея, і в мене віднялися ноги.