Частина 7 У якій переконуємось, що слід ретельно читати договори

- Загадкова ти жінка, Любаша!
Ми приїхали до мебльованих кімнат, які знімала хресна фея у фешенебельному районі поблизу палацу правителя. Чи у неї всі інші знімали? А вона насолоджувалася половиною першого поверху триповерхового будинку з палісадником та розарієм.
До будинку примикав міський парк, і, з точки зору правильного вкладення коштів, ці квартири, точніше мебльовані кімнати, будуть завжди в ціні.
Бабуся, яка за останню добу якось надто вже явно перестала нею бути, відлучилася, а коли повернулася до кабінету, де залишила мене в компанії чайничка з чаєм і тарілки з пряниками, виглядала офіційніше нікуди.
Суворо і без вишуканих комірців, костюм-трійка, правда спідниця до підлоги.
Вона вручила мені пачку аркушів та повідомила, що це ексклюзивний договір.
Договори мене завжди лякали. Підпишеш якийсь – і потрапиш у рабство. Напевно це на мені так вплинули бабусині казки. Вона в моєму дитинстві такі казки розповідала, що геть бажання вчитися відбила. Я з цих казок один девіз винесла – менше знаєш, міцніше спиш!
- А якщо стисло? - У мене тремтіла рука, коли я настільки об'ємний договір тримала подалі від себе.
- Я, з моменту підписання цього договору, стаю одноосібним твоїм представником, відстоюю інтереси, допомагаю та спрямовую до моменту, коли ти станеш щасливою.
«Шукаєш щастя, а набуваєш досвіду. Іноді думаєш – ось воно щастя! А ні, знову досвід» - прагматик у мені усміхнувся і уявив, що це вона дарма. Так до самої смерті вона у мене в хрещених проходить. Тому що абсолютного щастя не буває, а просте щастя, його і пирогами заїсти можна. І говорити про подібне у пристойному суспільстві не прийнято. Потрібно скаржитися, тоді ніхто твоє щастя не наврочить. А якщо я їй не зізнаюся, що щаслива, то значить – геть проблеми, вітаю легке життя!
- По руках! - Я кинула договір на стіл, і простягла їй руку.
Фея, а тепер я була впевнена, що це саме вона, посміхнулась, продемонструвавши загострені зубки, стиснула мою долоню, і посипала на стиснуті долоні золотавим пилком.
- Договір укладено! Ласкаво просимо до сім'ї, моя хрещениця!
Як аванс і демонстрація своїх чистих намірів, вона, коли ми з дому Окаянної від'їжджали, мені сукню на майбутній бал начарувала. Чи у фей це інакше називається? Тому що це було перетворення помаранчевого комбінезону в якому я була екіпірована у сукню на кшталт амазонки, з прозорим багатоярусним подолом поверх щільних, обтягуючих мій зад і стегна брючок. Штани вгадувалися під купою спідниць, і вносили певну пікантність в образ, але мені було неспокійно. Відчувалась в повітрі якась недомовленість.
Виглядало дивно, але, як сказала Перла, тема сьогоднішнього балу - Полювання - ось тому так. Головне, щоб вона після дванадцяти назад на комбінезон не перетворилася, а то подібний конфуз на балу – не на добро буде.
- Люба, тепер поділишся зі мною потаємним? - Пограла вона бровами, - а я тебе на бал коштовностями зможу забезпечити.
І раз - гілочкою якоюсь у мене перед носом махнула, - і на столі скринька, а в ній, на зеленому оксамиті кольє з помаранчевим камінням і сережки-крапельки.
- Ти ж про це мріяла? - Голос феї сочився медом, і я втратила пильність.
- Так!
- Ось і гарнесенько, - мить, і прикраси опинилися на мені, а Перла сіла навпроти і поставила перше запитання.
- Як давно ти живеш у своєму домі?
У мене очі забігали, долоні мокрими стали, і хоча я намагалася не показувати виду, але видно червоними плямами все ж таки пішла.
- Не пам'ятаю? - Видавила з себе нервове, і відразу пішла в наступ, - якщо ти - фея-хресна, значить повинна виконувати бажання? Хочу пирогів із капустою!
– Це так не працює, – відмахнулася Перла, – треба було договір читати!
- Ти мене обдурила? - У мене навіть губа затремтіла від образи.
- Я найкращий у цьому світі фахівець з щастя! Досить скиглити! Безкоштовним щастя не буває і не всі розуміють, яке воно саме у них.
- А ти розумієш? – Шморгнула я носом, огладжуючи долонею величезне каміння на кольє, що затишно розташувалося в глибокому декольте.
– Я бачу! - Підняла вона палець вгору, - ось ти зраділа каменям, при тому, що своє бажання навіть не висловила вголос, - а я пару років з багажу життєвого розвіяла.
– Куди розвіяла? - Переполошилася я.
- У пилок чарівний розвіяла. Правильні бажання правильно на тіло феї впливають! Я чого твій випадок взяла, - неоднозначний він. І Окаянна, про щось та й каже. З тобою взагалі нічого не зрозуміло, я тебе коли побачила, навіть подумала, що хтось тебе підмінив!
– Хто? - Зробила я круглі очі, схопила недоїдений пряник, запхнула в рот і почала жувати, щоб не проговоритись та не наплескати зайвого.
Фея дістала з повітря тоненьку папку з ганчірковими зав'язками, я ще з подивом на свій портрет на обкладинці митть помилувалася, розв'язала її і почала зачитувати звідти.
- Мадам Окаянна живе сама, з сусідами не контактує, та й описати її ніхто точно не зміг.
- Соромлюся я, - почервоніла я і відсунула від себе тарілку, наче натякаючи, що вона вже зовсім порожня, - і не люблю, коли в мої справи цікаві лізуть.
- Ага-ага, а Дроворуб, значить, саме за це в око й дістав?
- А нічого мене лякати!
- Попередня мадам Окаянна торгувала в лавці різним сіном, травками там всякими, сировиною для зельєварів та аптекарів. У неї була найкраща сировина на всю округу!
Я згадала кінський щавель і скривилася.
- Ясно, - дивлячись на мене зробила висновок фея, - цей бік твого таланту ще спить. Може тут має бути поправка на вік? - вона дістала химерну ручку і щось накарябала в листку.
Цей допит мені не подобався.
Ні, це добре, що вона про мене розповідає, точніше про мене, ту, що була до того, як я – святе місце зайняла. І те, що ця мадам була така таємнича, також добре. Аби не повернулася невчасно.
- У банку, в якому ти зберігала свої заощадження, - я, за таку коротку пропозицію встигла і підбадьоритися, і поринути в смуток, коли вона сказала «зберігала». – Рід діяльності, який ти вказала – роз'їзна торгівля.
- Ну так, - погодилася я, - у великих містах торгівля краща, а те, що варто продавати, у дрібних – дешевше. Або взагалі безкоштовно! - Розтягла губи в посмішку, згадавши щавель, гриби та лісову ожину.
Фея дивилася на мене з якоюсь підозрою.
- Тобто саме за ожиною чи грибами заліз у твій льох нетерплячий клієнт?
– Хто, коли? - Перелякалася не на жарт я.
- Дроворуб! Не думаєш же ти, що я повірю, що він заради тебе гарної там ховався? У твоєму домі чоловічим духом не пахне!
- А може, закохався? - Дещо невпевнено висунула я відмазку. - Він мені сьогодні сказав: "Любонько, цілую тебе в губоньки".
- Оце його повело! – Фея перегорнула кілька аркушів, на яких майже нічого не було. - Так, загадкова ти, Любаша! Але я, не я, буду, якщо не розгадаю цієї загадки. Якщо Дроворуб не розколеться, його спільників катуватимемо. Перший на черзі той, що із зубами!
І так вона це сказала, що я одразу зрозуміла, - страшна вона жінка, точніше хресна фея.