Розділ 13.

Вночі Міт міряв кроками кімнату. Лють і розпач заполонили його серце та душу. Як вона могла? Силена! Вперше за багато років він знову відчув шалену пристрасть та теплоту до жінки, а вона його відштовхнула.

Чоловік налив собі вина та сів навпроти каміну. Хмільний напій трохи зняв  роздратування. Що з нею не так? Ще вчора усе було гаразд. Так, він дійсно іноді трохи перегинає, тисне на дівчину, але інакше просто не вміє. Сьогодні прийшов з наміром вести себе інакше, більш стриманіше, ніжніше, але вона ясно дала зрозуміти, що обрала Ротхана. Мабуть, запізно він схаменувся. І що тепер? Силена вийде заміж за Ротхана, а його серце буде розбите на тисячу друзків. Він не витримає, якщо, ще раз втратить кохану. Вперше за довгий час, проаналізувавши власні відчуття, чародій зрозумів, що закохався. Палко, пристрасно, як дурень. Спочатку Міт думав, що це просто симпатія, але її поцілунок у кареті дорогою на бал - усе змінив. Краще, вона його не цілувала б. Жорстоко закохатись, знайти суджену і віддати її іншому. Він міг би боротись за її кохання, але остання зустріч вибила чародія із колії. Силена, начебто була собою, але разом з тим чужою та неосяжно далекою. А цей її розпач стосовно сукні? Що за трясця? Хвиля гніву знову його накрила з головою. Келих з вином полетів у стіну та розбився, залишаючи червону пляму на ній. Міт підхопився та пішов у тренувальний зал в підвалі будинку. Там панувала прохолода й напівтемрява. Клацнувши пальцями, чародій запалив кілька світильників на стіні. Взявши до рук меча, Міт розтрощив усі тренувальні манекени. Проте це не допомогло – злість уже міцно пустила корені у серці.  

Сьогодні день Мілени пройшов напрочуд спокійно. Вона намагалась вести себе природньо та займатись домашніми клопотами. На кухні перевірила запаси та трохи допомогла Себастіану у саду. Старий садівник здивувався, але був радий такому пориву. Фізична праця завжди заспокоювала дівчину та звільняла голову від нав'язливих думок. Ні Міт, ні Ротхан сьогодні не прийшли і це не могло не тішити Мілену. Останні кілька днів перевернули її життя з ніг на голову. Сумнів стискав душу, а невизначене майбутнє та ймовірність розплати за шахрайство, міцно огортали в обійми страху. Проте зараз дівчина не могла нічого із цим вдіяти, отож вирішила віддати свою долю на волю богам.

Вечірня ванна трохи розслабила її та змусила викинути усі погані думки із голови. Думки пішли, але сон не поспішав. Тривожно було на душі. Мілена крутилась уже кілька годин, але даремно. Раптом вона почула, як відкриваються двері балкону у її кімнату. О, боги, хтось крадеться прямо до  ліжка. Мілена хотіла закричати, але страх знову зіграв із нею злий жарт завівши у ступор. Все, що змогла зробити - це сісти на ліжко та із жахом вглядатись у пітьму. Хтось у чорному плащі прокрався до столу та підпалив свічку. Спалах світла, осяяв незнайомця, що зняв капюшон. Це дівчина! У наступну мить Мілені здалося, що вона спить і це лише лихий сон. Перед нею була не просто дівчина, а вона сама! Мілена почала задихатись він адреналіну.

- Тихо, тільки не кричи, - лагідно заспокоїла дівчина-відображення. – Дихай, - продовжила, побачивши стан Мілени. – Ось так, молодець.

- Хто Ви? – нарешті змогла видавити з себе Мілена.

- А ти ще не здогадалась? – ласкаво посміхнулась незнайомка.

Дівчина–відображення! Звичайно! Це ж маркіза Силена де Монтеруд! Швидкі думки закрутились у її голові.

- Маркізо? – ще не вірячи власним очам, вимовила Мілена.

- Так, але не лише маркіза! – дівчина зняла плащ та залишилась у штанях, кофтині та з мечем на поясі.- Знаю, що це звучить дивно, але я твоя сестра-близнюк, - посміхнулась споглядаючи її обличчя.

- Але, як так вийшло? – не йняла віри переполохана Мілена.- Я ж сирота!

- Ми обидві сироти!- невесело всміхнулась Силена та підійшла до ліжка. Вона присіла на край та уважно поглянула на сестру. – Я сама нещодавно дізналась про твоє існування і пішла на пошуки, але ти виявилась спритнішою! – Силена розсміялась.

- Не подумай нічого такого!- стала виправдовуватись Мілена. – Я не хотіла займати твоє місце, просто мене сплутали з тобою і привезли сюди!

- Все гаразд, так навіть краще! – посміхнулась Силена. Вона знову підійняла погляд на сестру. Потім схопилась і міцно обійняла її. Мілена з радістю притиснулась до сестри.

До самого світанку дівчата говорили. Розповідали одна-одній про своє життя і події, що стались за останній час. Мілена була шокована, коли Силена пояснила їй, як у неї з'явився малюнок.

- Тобто, ти цілувалась з обома? – дивувалась Мілена.

- Так, вибач, але я дійсно поцілувала і твого судженого! – ніяково знітилась у відповідь Силена.

- Смішно, але до вчора, я навіть не здогадувалась, що маю його! – посмішка сповзла з вуст Мілени. Вона поглянула на сестру та запитала. - Що ж тепер робити? Ти визначилась, хто подобається тобі? – насторожено підвела погляд.

- Так, - Силена схилилась до сестри і шепнула їй на вушко,- Міт.

Мілена видихнула. Їй до серця припав інший.

- Я така, щаслива! – обійняла Мілена Силену. – Але чому ти прокралась вночі у будинок, а не з'явилась серед білого дня? – раптово спохмурніла вона, відпускаючи ту з обійм.

- Тому, що не хочу, щоб Ротхан і Міт знали про нас із тобою! Поки-що! – Силена підморгнула сестрі. – Хочу побачити, як вони боротимуться за своє кохання!

- І що ж мені робити? – розгубилась Мілена.