Розділ 30. Благодійний вечір

Мія ще ніколи так довго не крутилася перед дзеркалом. Андре, звісно, влаштував справжній «стайлінг-шоу»: сукня кольору бордо, хвилясте волосся, легкий макіяж.

— Ти виглядаєш як богиня, — оцінив він, відступаючи назад. — Якщо Алекс після цього не впаде в ноги — я офіційно міняю орієнтацію.

Мія пирхнула, але щоки зрадницьки зашарілися.

О сьомій Алекс справді з’явився. У темному костюмі, з краваткою, яка ідеально підкреслювала його атлетичну фігуру. Він глянув на Мію… і навіть його завжди нахабна усмішка на мить зникла.

— Чорт, Сантос… — пробурмотів він, проводячи поглядом знизу вгору. — Я ще подумаю, чи хочу тебе відпускати на публіку.

— Розслабся, чемпіоне, — вона всміхнулася з викликом. — Це не побачення.

— Побачимо, — відповів він тихо, подаючи їй руку.

Зал сяяв люстрами, шампанське лилося рікою, а гості — заможні бізнесмени, зірки спорту й глянцю — сміялися, перемовлялися, оцінюючи кожного, хто заходив.

Алекс, звиклий до уваги, тримався впевнено. Але всі шепотілися вже не про нього — а про жінку поруч.

— Хто вона? —
— Нова дівчина Рейдена? —
— Він же ніколи нікого не приводив…

Мія ловила на собі погляди й ледве стримувала ніяковість.

Коли до них підійшла зграя дівчат у відвертих сукнях, одна з них млосно торкнулася плеча Алекса:
— Алекс, ти ж обіцяв станцювати зі мною…

Але він, не відводячи погляду від Мії, спокійно поклав руку їй на талію й сказав:
— Вибачте, леді. Я сьогодні з нею.

Мія завмерла. Усі погляди вмить зосередилися на них. Він щойно офіційно назвав її своєю дамою.

— Алекс! — прошепотіла вона крізь усмішку, стискаючи його руку. — Ти що твориш?!

— Те, що давно мав зробити, — нахилився він до неї. — Світ має знати, що ти — моя.

Її серце зупинилося на мить, а потім закалатало так, що вона ледве могла дихати.