Розділ 21. Вечірка з сюрпризами

Квартира старшокурсників була переповнена: гучна музика, миготливі вогні, запах чіпсів і енергетиків у повітрі. Усі тусувалися, сміялися й фліртували.

Алекс з’явився там «за компанію», бо хлопці з команди буквально витягнули його за рукав. Він тільки хотів тихо пересидіти вечір у кутку. Але доля мала інші плани.

На іншому кінці кімнати з’явилася Мія — у короткій чорній сукні, з яскравою помадою і таким виразом обличчя, ніби вона йде не на вечірку, а на поле бою. Поруч, звісно, Андре, який уже махав руками й привертав увагу півзалу.

Алекс мало не вдавився ковтком коли побачив Мію.
— Господи, це що за диво в стилі «спокуса з сарказмом»? — пробурмотів він собі під ніс.

Звісно, Мія теж його помітила.
— Чудово, — скривилася вона. — І тут цей бабій.

Вона вже хотіла пройти повз, але хтось із гравців команди підбіг до Алекса:
— Ей, чувак, твоя дівчина прийшла!

— Вона не моя… — почав Алекс, але його слова потонули в реготі.

Мія, почувши це, миттєво випалила:
— Так, я його дівчина!

Тиша. Усі обернулися. Андре мало не впустив келих від сміху.

— Що ти сказала? — прошепотів Алекс, підходячи ближче.

— Я врятувала твою репутацію, дурнику! — прошипіла Мія. — Бо всі дивляться на тебе, як на експонат у музеї.

— Ага, а тепер усі дивляться на нас, як на пару, — відповів він, нахиляючись до її вуха.

І справді: шепіт, сміх і захоплені погляди летіли з усіх боків. Хтось уже діставав телефон, щоб зняти.

Андре підкинув «дров»:
— Ну, якщо ви вже «пара», то давайте підтвердіть це. Поцілунок!

Натовп підтримав гучним:
— Поцілунок! Поцілунок!

Мія закотила очі, але перш ніж вона встигла заперечити, Алекс ухопив її за талію, нахилився й… торкнувся її губ. Не довго, не глибоко — але достатньо, щоб натовп вибухнув криками.

Мія відсахнулася, її щоки палали.
— Ти… ти божевільний!

— Можливо, — відповів Алекс із задоволеною усмішкою. — Але признайся, Сантос, тобі сподобалося.

Вона хотіла щось відповісти, але в горлі застрягли слова. Тому просто схопила Андре під руку й потягла його на танцпол.

Алекс дивився їй услід, і цього разу навіть він сам собі боявся зізнатися, наскільки йому захотілося повторити той поцілунок.