Розділ 5. Вечірка чемпіона.

Алекс ненавидів вечірки… брехня. Він їх обожнював. Його завжди зустрічали оплесками, хлопці плескали по плечу, дівчата дивилися так, ніби він головний приз вечора.
Цього разу було так само: гучна музика, натовп у вітальні, повітря пахло енергійністю й дорогими парфумами.

Він уже підписував чиюсь боксерську рукавичку, коли… у дверях з’явилася Мія.

Вона прийшла не як завжди у робочій формі з хвостиком і фартухом. Ні.
Цього разу на ній була коротка чорна сукня, яка ідеально підкреслювала її талію, й легкі хвилі волосся спадали на плечі.

Розмова в кімнаті стихла рівно на три секунди.
Алекс ледь не впустив маркер.
— Ти… що тут робиш? — вирвалося в нього.

Мія підняла брову.
— Твою фізіономію не запросили, а мене — так.

Він фиркнув:
— Звісно, бо ти ж душа компанії.

— А ти що, ревнуєш? — її усмішка була така нахабна, що Алекс вперше за довгий час не знайшов, що відповісти.

Її швидко оточила група студентів: дівчата захоплено роздивлялися її сукню, хлопці — її усмішку.
Алекс відчув, як у ньому закипає щось дивне. Це не була злість… радше небажання бачити, що Мія подобається комусь іще.

— Гей, — він різко підійшов і обняв її за талію, притягнувши до себе. — Вона зі мною.

Мія ледь не вдавилася ковтком лимонаду.
— З ТОБОЮ?!

— Ага, — самовпевнено підтвердив він, дивлячись навколо. — Проблеми?

— Проблеми? — вона звела очі до стелі. — Єдині проблеми тут — це твоє его й твій безглуздий хват! ВІДПУСТИ!

Але вже було пізно: пів вечірки зробила селфі на фоні їхньої “романтичної сцени”.

— Вітаю, — прошепотіла Мія крізь зуби. — Завтра ми станемо головним мемом коледжу.

— Не дякуй, — підморгнув Алекс. — Я вмію робити шоу.

Вона мріяла вдарити його сумочкою ще раз. Але всередині, десь дуже глибоко, відчувала, що їй подобається це “шоу” трохи більше, ніж вона готова зізнатися.