❤️❤️❤️

Після тієї вечері все закрутилося дуже швидко. Спершу вони почали “залишатися”. Це такий дивний людський ритуал, коли Мар’яна та Артем приходили одне до одного з маленьким рюкзачком речей, а вночі не йшли додому. 

Потім настав день Великого Переїзду. Мар’яна перевезла до Артема три валізи, двадцять два горщики з квітами (які Фінік одразу розкопав) і мій королівський лежак. У квартирі стало тісно, галасливо і дуже весело. Ми з Фініком нарешті змогли тусити, не чекаючи розкладу прогулянок. 

А потім сталася Пропозиція. О, це було видовище для кінофільмів! Артем тремтів так, ніби його щойно викупали в крижаній ополонці. Він став на одне коліно (я спершу подумала, що він шукає під диваном загублений м’ячик), витягнув каблучку і щось белькотав про “віки вічні” (мабуть, молився). Мар’яна розридалася, Фінік вирішив, що їх треба втішити, і почав обіймати Артема за шию, заваливши його на килим. Зрештою, вони цілувалися втрьох — Артем, Мар’яна і Фінік, який встиг лизнути їх обох у носи. Я просто сиділа поруч і намагалася зрозуміти звідки стільки паніки. 

Весілля — це взагалі окрема комедія. Ви бачили коли-небудь самоєда у фаті? А я була ним! Мені причепили білий бант, а Фініку — справжній метелик. Він виглядав у ньому як дуже серйозний офіціант, який щойно таємно з’їв увесь паштет із закусок.

Церемонія була чудовою… поки я не вирішила, що урочиста музика — це заклик до вовчого співу. Так старанно затягувала “Аве Марія”, що гості плакали від зворушення (чи сміху… хто їх розбере?). А коли настав момент обміну обручками, виявилося, що подушечку з ними довірили нести... вгадайте кому? Так, Фініку.

Він проніс їх через увесь зал, але за три метри до вівтаря побачив офіціанта з підносом м'ясних рулетиків. Траєкторія руху Фініка різко змінилася. Артему довелося ловити “хранителя обручок” під фуршетним столом.

Зрештою, ми все ж таки одружилися. Точніше, вони одружилися, а ми офіційно закарбували це відбитками своїх лап на весільному торті.

Але знаєте, що було найважливішим?

Найважливіше сталося десять місяців тому, коли в нашому домі з’явився новий запах — запах пудри, молока і величезного дива. Двох див.

Ви, близнюки, результат того самого вузла з повідців. Ви — те, що сталося, коли два серця перестали вдавати з себе айсберги. Спіть, маленькі людинки. Ваші мама і тато дуже втомилися. Фінік теж бачить уві сні гігантську сосиску, а я… Я буду тут, охороняти ваш сон.