Глава 17.

Для походу на благодійний захід Ізабелла обрала шовкову сукню глибокого зеленого кольору довжиною до середини стегна, яка ніжно обтікала її тіло та трималась на двох тонесеньких бретельках. Образ доповнювали зелені замшеві черевики-човники на високих підборах й сріблястий клатч статусної торгової марки. Вуха та шию жінки прикрашали сережки в вигляді ланцюжків з сапфірами у вигляді краплі на їх кінцях та ланцюжок з підвіскою з сапфіра такої ж форми, котрі їй дістались у спадок від мами. Підвіска лежала прямісінько в улоговині між грудьми брюнетки. О’Коннор приїхала в зал безпосередньо перед початком концерту хлопців. Спочатку вона не планувала бути присутньою на ньому, але потім передумала. Зараз Белла зайняла своє місце біля центрального проходу в третьому ряду, поруч із Лу та Брендою. Мелані із своїми друзями були десь на балконі. Еллін все контролювала за лаштунками й виходити в зал не планувала.

Концерт розпочався все тією ж «Люблю тебе назавжди». Люк співав її, здавалось, лише для неї, незважаючи на світло софітів, дивився прямо їй в очі. Жінка вперше чула їх музику в такій якості та такому масштабі, до цього вона була присутня на їх виступах тільки в невеликих барах, і зараз була просто ошелешена! Ні, вони й раніше були круті та сьогодні Белла отримала просто шалену насолоду від почутого та побаченого! Вже починаючи з другої пісні вона підспівувала коханому, а її тіло рухалось в ритмі барабанів Джейка, а під час аплодисментів вони з дівчатами плескали в долоні й кричали, здавалось, голосніше за всіх!

Після концерту глядачі вийшли в фойє, де була розташована влаштована ними виставка та організований буфет для бажаючих. Тому Бренда відразу побігла туди, щоб все проконтролювати, а якщо потрібно, то й допомогти. Лу попрямувала шукати Еллін, щоб підготуватись до аукціону, котрий мав невдовзі розпочатись, встигнувши про цьому з хитрою посмішкою розповісти подругам, як запропонувала Ел, навмисне в присутності хлопців, провести також аукціон на вечерю з відомою особою, а в якості лотів запропонувала їх із Беллою.

• І що? – обурилась остання, зовсім не радіючи перспективі вечеряти Бог знає з ким, навіть задля благої цілі.
• Я думала, що вони мене поб’ють! – переможно блиснула очами художниця.
• То аукціон буде чи ні? – роздратовано перепитала О’Коннор.
• Ні, звісно! – заспокоїла її подруга, - Я це зробила, щоб змусити Себа поревнувати, - підмигнула вона журналістці й побігла до Ел, а Ізабелла лише похитала головою й вирішила знайти хлопців й висловити їм своє захоплення їх музикою.

Коли жінка зайшла до гримерки гурту, Мелані із Полом, Ліззі та її хлопцем Стівом вже були там. Белла прийшла вчасно, бо Люк саме почав з’ясовувати в нещасного Пола інформацію про спадкові хвороби, які є в їх родині, а їх донька безуспішно намагалась зупинити свого батька, його ж колеги при цьому відверто покочувались зі сміху.

• Привіт! – перервала брюнетка допит, - Хлопці, я просто в захваті! – підійшла вона по черзі до кожного, щоб обійняти.
• Ти й справді не слухала музику сімнадцять років? – недовірливо спитав Джейк.
• Так, - знизала вона плечами.
• Ти скажена! – констатував барабанщик, - Як можна було нас не слухати?!
• Зате сьогодні я надолужила все! – підійшла до Лукаса та сміливо поцілувала його в губи, а він обвив її талію рукою й притиснув до себе.
• Ого! – вигукнув Саліван, - Ви помирились? Й ні пари з вуст?
• Не газуй! – перервав друга гітарист.
• Скажімо так, - посміхнулась Ізабелла, - Ми вирішили дати один одному шанс!
• Ми тримаємо за вас кулачки! – показав два великих пальці Альварес й лише Нік був сумний та не брав участі в розмові.
• Ма, па, - щасливо посміхалась Мелані, вперше дивлячись на обійми батьків, - Ми підемо на виставку?
• Звісно! – швидко відповіла жінка доньці, - Розважайтесь!
• Знайдемось! – молоді люди вийшли з гримерки.
• От що ти йому влаштував? – запитала О’Коннор в батька своєї дитини.
• Я просто розпитав хлопця про його плани на життя та про родину, - знизав плечами Синклер, - Я ж маю знати з ким зустрічається моя донька? – обурився він, а його кохана закотила очі й похитала головою.
• Ти стаєш татусем! – пожартував Джейк.
• Я подивлюсь на тебе за десть років, коли Амелія приведе якогось типа й скаже: «Тату, це мій хлопець!» – іронізував Лукас, а барабанщик зблід та замовк, уявивши собі цю картину.
• Ходімо дивитись фотографії? – перервав пікіровку друзів іспанець, бажаючи швидше опинитись поруч із своєю Лу та проконтролювати, щоб ніхто до неї не клеївся.
• Так, пішли, - погодився Люк й взяв Беллу за руку, яку не відпускав до кінця вечора.

В фойє вони зустріли багато знайомих і Синклера, й Ізабелли, перетнулись і з Грегом. Ходили від зображення до зображення. Музикант ставив питання, жінка відповідала.

• Я не витримаю, - різко зупинився він та повернувся до неї обличчям.
• Чого не витримаєш? – не зрозуміла вона.
• Я не зможу спокійно бути тут, якщо ти в такій небезпеці! – пояснив він.
• Так, заспокойся! - поклала Белла руки йому на плечі, - Такі відрядження бувають дуже нечасто і зазвичай, нас допускають тільки в безпечні місця. Більшість з того, що ми бачимо, це вже наслідки. Найчастіше, від ракетних ударів. А про них повідомляють заздалегідь і завжди є можливість перечекати їх в укритті!
• Я панікер? – зітхнув чоловік.
• Ти непокоїшся про те, чого ще нема, - посміхнулась його кохана, - А може й взагалі не буде.
• Я кохаю тебе! – поцілував він її.
• А я тебе! – просто відповіла брюнетка.
• Мене тішить те, що я бачу! – перервав їх Ендрю О’Коннор, який підійшов до племінниці та її коханого у супроводі своєї онучки.
• Привіт, Ендрю! – обійняла його Белла.
• Доброго вечора, містере О’Коннор! – привітався Люк.
• Пробач мене, хлопче! – поплескав літній чоловік музиканта по плечу, - Я був не правий! Я не повинен був тоді втручатись!
• Це вже минуле! – неохоче похитав головою Синклер.
• Впевнений, що зараз ви зможете все виправити, - додав родич його коханої.
• Ми також на це сподіваємось! – переглянулись закохані.
• Мені дуже сподобався ваш концерт, - змінив тему Ендрю, - Це було класно! Хоча мені більше подобається кантрі, Белз свідок!
• О так! Мій дядько великий шанувальник Джоні Кеша! – підтвердила брюнетка, - Він вмикав його на повну гучність і слухав просто цілими днями!
• Ти перебільшуєш! – відмахнувся старий, - Ти також добре попрацювала! Ці фотографії проймають до серця!
• Це ж не я, це фотографи, - знизала його племінниця плечами.
• Ти завжди була скромна дівчинка, - обійняв він її.
• Взагалі-то, ми підійшли, щоб попередити вас, що я поїду до дідуся! – втрутилась Мелані, - Він запрошує мене поїхати з ним на вихідні в клуб.
• Так, я скучив! – підтвердив старий О’Коннор, - За містом ми прекрасно проведемо час!
• Ну, добре! – здивувалась Ізабелла, адже раніше ніколи не помічала за своєю донькою великого бажання відвідувати заміський клуб, членом якого були, переважно, однолітки її дідуся, а молодь приїжджала туди лише в покарання, потім подивилась на Люка, а той лише знизав плечами, - А речі? – уточнила вона.
• Я залишала в дідуся все на перший випадок, - сказала їх донька, - На два дні мені вистачить.
• Ми тоді вже поїдемо? Гарного вам вечора! – попрощався родич.
• І вам гарних вихідних! – побажав Лукас.