— Нарешті я тебе знайшла, варто мені було відійти на хвилинку і твій слід простиг, - вона зробила глибокий вдих і видих, - все добре Ела? В тебе такий вираз обличчя ніби ти духа побачила.
— Не духа, а паука, нічим не краще, - про ситуацію із самозакоханим ідіотом, я не наважилася розповісти, поки що, ‐ я ледве душу богу не відала!
Лінда поглянула на мене та почала посміхатися, — добре, що не відала! Мені потрібна ще твоя душа, щоб вона вірно і покірно, допомогла мені із проєктом, на завтра, по анатомії.
— Використовуєш мене і мою душу, алееее – я не проти, для тебе хоть зірку з неба.
— Та ти краще будь-якого хлопця на цій планеті Ела! - , посміхаючись відповіла Лінда.
Поглянувши на годинник, Лінда викрикнула, – О, ні! Ми запізнимося на автобус,– вона різко взяла мене за руку і пришвидшила кроки, які перейшли у біг – якби ми бігли марафон, то золота медаль була б наша, гарантую.
Вибігши зі стадіону ми зупинилися — автобус, який мав сьогодні, в комфорті, доправити нас до дому, поїхав, а наступний лише через 2 години.
Лінда зупинилася і прокричала пару не цензурних слів, поугражала повітрю і лише потім повернулася до мене.
— Я сьогодні ще на шопінг планувала сходити, але видно доля проти цього, – видихнувши Лінда відпустила мою руку, та в мить її очі заіскрилися і вона прикрила долонею рота, ніби боячись своїми словами переполохати щось.
Вона глянула на мене і ткнула пальцем мені за спину. Зрозумівши її жест я повернулася і побачила 3 силуети. Як ви вже напевно здогадалися - так "легендарна трійця". Рудий, який мало не лишив мене життя на сходах, — самозакоханий грубіян, який крім свого гігантського его, нікого більше не бачить та мій 'рятівник' Лео.
— Ну це не автобус, тому не бачу причини для радощів.
— Привіт Ела! - прокричав рудий і підбіг до нас, – я сподіваюся ти більше не злишся на мене, мені й справді прикро за ту ситуацію...
*Я одна не розумію чому його так парить ця ситуація, я ж не померла і ніби він не схожий на людину, яку така дрібниця лишає сна із-за відчуття вини.
Ааа, точно, напевно репутацію береже.*
— Ні, не злюсь.
— Привіт, я Лінда так рада з вами познайомитися, а можна фото? !
Доки Лінда допитувала Майка я відійшла в сторону, щоб замовити нам таксі.
— Так, через 15 хвилин прибуде, взагалі неймовірно.
— З ким розмовляєш, навіжена?
Почувши знайомий голос — тобто голос, який кожного разу при зустрічі говорить лише грубі вирази або погрози.
— Маю зв'язки в потойбічному світі, тому тримайся якомога далі.
— Ахахах, з гумором у тебе проблем немає, як я бачу.
— А у тебе з его, як я бачу.
— Я не сперечатися прийшов, а попередити,сьогодні ти бачила те, що не потрібно було, тому залишимо це у секреті, добре?
— Я схожа на ту кого це цікавить, тобто та дівчина чи, що ви робили з нею там?
— Можливо, але краще перестрахуватися.
— Так, дуже круто, але мені пора відбирати Лінду у Вашого друга, знаючи її ми тут залишимося ще до наступного автобуса, або до того моменту доки вона не одружиться з кимось із вас, тому прощавай.
Я не задумуючись направилася в сторону подруги й раптом зупинилася, коли зрозуміла, що Лінди та навіть її тіні не видно.
#16334 в Любовні романи
#6004 в Сучасний любовний роман
від ненависті до любові, першекохання, багатий хлопець і звичайна дівчина
Відредаговано: 14.01.2025